В усі часи актуальною проблемою являється підліткова злочинність, необхідність вирішення якої стоїть не тільки перед працівниками поліції, а і перед всім суспільством в цілому, бо підлітки – це діти, а діти наше майбутнє. Так яке може бути майбутнє, якщо в ранньому віці вони стають на злочинний шлях.
Фахівці б’ють на сполох: на тлі загального зниження темпів дитячої злочинності щороку зростає частка тяжких злочинів, які скоюють неповнолітні.
Психологи стверджують, що психіка українських дітей зазнала за останнє десятиріччя незворотних змін: вони нічого не бояться, нічого не цінують, ні в що не вірять. Вони стають дедалі жорстокішими, а їхні злочини – моторошними.
Фахівці Менського МЦ з надання БВПД роз’яснюють про адміністративну відповідальність для підлітків (неповнолітніх).
Адміністративна відповідальність є одним з видів юридичної відповідальності, що має всі ознаки останньої. Разом з тим адміністративна відповідальність є складовою адміністративного примусу і наділена всіма його ознаками.
Основні риси адміністративної відповідальності полягають у тому, що її підставою є адміністративне правопорушення Притягнення до адміністративної відповідальності — обов’язок державних органів, які є суб’єктами виконавчої влади, їх перелік наводиться в розділі III КУпАП України.
Адміністративна відповідальність урегульована нормами адміністративного права, в яких наводиться повний перелік адміністративних в, адміністративних стягнень і органів, уповноважених застосовувати їх.
Серед суб’єктів адміністративних правопорушень вирізняються так звані спеціальні суб’єкти, тобто ті, які мають певні особливості щодо вчинення окремих адміністративних правопорушень або не несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах. До них належать неповнолітні, іноземні громадяни, військовослужбовці та працівники міліції, посадові особи, народні депутати, батьки або особи, що їх замінюють, та ін.
Згідно зі статтею 13 КУпАП України до осіб віком 16-18 років, які вчинили адміністративні правопорушення, застосовуються відповідні заходи впливу.
Неповнолітні, які не досягли встановленого в законі віку 16 років згідно з КУпАП України, є малолітніми і юридичній відповідальності, у тому числі адміністративній, не підлягають, оскільки визнаються нездатними усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними. До того ж адміністративна відповідальність неповнолітнього може настати тільки тоді, коли 16 років йому виповнилось саме до моменту вчинення протиправного діяння, а не до вирішення питання про притягнення його до адміністративної відповідальності.
До неповнолітніх віком 16-18 років, які скоїли адміністративн можуть бути застосовані заходи,передбачені ст. 24 -1. Підліток – вже не дитина але ще не дорослий.
До неповнолітніх віком 16-18 років, які скоїли адміністративн можуть бути застосовані заходи,передбачені ст. 24-1КУпАП, а саме:
1) зобов’язання публічно або в іншій формі по вибачення у потерпілого;
2) попередження;
3) догана або сувора догана;
4) передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання.
Заходи впливу мають виховний характер і можуть бути застосовані до неповнолітніх, які скоїли адміністративний у віці 16-18 років, якщо орган адміністративної юрисдикції дійде висновку, що виправлення правопорушника можливе без застосування до нього суворішого адміністративного стягнення. У сукупності ці заходи утворюють систему, що складена з урахуванням збільшення тяжкості примусових заходів — від менш суворих до суворіших
Кодексом про адміністративні правопорушення встановлено, що до адміністративної відповідальності притягаються особи, яким на момент скоєння правопорушення виповнилось 16 років.
Зауважимо, що скоєння адміністративного неповнолітнім є обставиною, що пом’якшує відповідальність. Пояснюється це тим, що неповнолітні загалом не мають стійкої психіки, навичок правочинної поведінки, достатнього життєвого досвіду, не завжди усвідомлюють шкоду від заподіяного, легко піддаються впливу інших осіб, особливо старших за віком, що часто стають організаторами або підбурювачами правопорушень, ураховується також, що неповнолітні легко піддаються виховному впливу і можуть виправитись без застосування до них жорстких заходів адміністративного стягнення
ответ:В данном случае было неправильно заключение договор имущественного найма, так в соответствии со ст. 606 ГК «По договору аренды (имущественного найма) арендодатель (наймодатель) обязуется предоставить арендатору (нанимателю) имущество за плату во временное владение и пользование или во временное пользование». Здесь же возмездной основы (платы) не было, да и пшеница передавалась не во временное пользование. Ведь Приказчиков, посеяв пшеницу, не может вернуть именно ту, которую он занял у соседа.
Кроме того, предметом договора по договору имущественного найма может быть любая телесная непотребляемая вещь, поскольку она не теряет своих натуральных свойств в процессе использования. В данном же случае, после посева зерна, оно потеряет свои свойства. По этой же причине, передаваемое право нельзя считать правом безвозмездного пользования.
В данном случае сосед передал фермеру своё право собственности на зерно, а последний должен вернуть ему то же количество зерна по окончании уборочной, то есть имеет место займ. Согласно п. 1 ст. 807 ГК предметом договора займа могут быть движимые вещи, которые определяются родовыми, а не индивидуальными признаками, которыми и обладает в данном случае определенное договором количество зерна пшеницы[11].
Литература
1.Гражданский кодекс РФ. Часть 2. (ред. от 17.07.2009).
2.Белых В.С. Правовое регулирование предпринимательской деятельности в России: Монография. - М., 2005.
6.Казанцев М. Ф. Договорное регулирование. Цивилистическая концепция.- Екатеринбург, 2005.
7.Комментарий к части второй Гражданского Кодекса Российской Федерации для предпринимателей. –М.,2000.
8.Мамутов В.К. Сближение современных систем правового регулирования хозяйственной деятельности // Государство и право. - 1996.- N 8.
9.Предпринимательское (хозяйственное) право: учебник /[Вознесенская Н.Н. и др.]— М. : Волтерс Клувер, 2006.
10.Предпринимательское право России: учеб. / В. С. Белых, Г. Э. Берсункаев, С. И. Виниченко [и др.]; отв. ред. В. С. Белых. — М Предпринимательское право Российской Федерации / Под ред. Е.П. Губина, П.Г. Лахно.- М., 2003.
12.Пучинский Б.И. Коммерческое право России.- М., 2000.
13.Сулейменов М.К. Предпринимательский договор как комплексный институт гражданского права. // "Журнал российского права".- 2008.- N 1.
[1] Мамутов В.К. Сближение современных систем правового регулирования хозяйственной деятельности // Государство и право. - 1996.- N 8.
[3] Пучинский Б.И. Коммерческое право России.- М., 2000. С. 12
[4] Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право. Кн. 1. Общие положения. Изд. 2-е. -М., 2003. С. 121-128.
[5] Сулейменов М.К. Предпринимательский договор как комплексный институт гражданского права. // "Журнал российского права".- 2008.- N 1.
[6] Белых В.С. Правовое регулирование предпринимательской деятельности в России: Монография. - М., 2005. С. 344.
[7] Предпринимательское право Российской Федерации / Под ред. Е.П. Губина, П.Г. Лахно.- М., 2003. С. 912.
[8] Предпринимательское право России: учеб. / В. С. Белых, Г. Э. Берсункаев, С. И. Виниченко [и др.]; отв. ред. В. С. Белых. — М Казанцев М. Ф. Договорное регулирование. Цивилистическая концепция.- Екатеринбург, 2005. С. 56.
[10] Предпринимательское (хозяйственное) право: учебник /[Вознесенская Н.Н. и др.]— М. : Волтерс Клувер, 2006.
[11] Комментарий к части второй Гражданского Кодекса Российской Федерации для предпринимателей. –М.,2000
В усі часи актуальною проблемою являється підліткова злочинність, необхідність вирішення якої стоїть не тільки перед працівниками поліції, а і перед всім суспільством в цілому, бо підлітки – це діти, а діти наше майбутнє. Так яке може бути майбутнє, якщо в ранньому віці вони стають на злочинний шлях.
Фахівці б’ють на сполох: на тлі загального зниження темпів дитячої злочинності щороку зростає частка тяжких злочинів, які скоюють неповнолітні.
Психологи стверджують, що психіка українських дітей зазнала за останнє десятиріччя незворотних змін: вони нічого не бояться, нічого не цінують, ні в що не вірять. Вони стають дедалі жорстокішими, а їхні злочини – моторошними.
Фахівці Менського МЦ з надання БВПД роз’яснюють про адміністративну відповідальність для підлітків (неповнолітніх).
Адміністративна відповідальність є одним з видів юридичної відповідальності, що має всі ознаки останньої. Разом з тим адміністративна відповідальність є складовою адміністративного примусу і наділена всіма його ознаками.
Основні риси адміністративної відповідальності полягають у тому, що її підставою є адміністративне правопорушення Притягнення до адміністративної відповідальності — обов’язок державних органів, які є суб’єктами виконавчої влади, їх перелік наводиться в розділі III КУпАП України.
Адміністративна відповідальність урегульована нормами адміністративного права, в яких наводиться повний перелік адміністративних в, адміністративних стягнень і органів, уповноважених застосовувати їх.
Серед суб’єктів адміністративних правопорушень вирізняються так звані спеціальні суб’єкти, тобто ті, які мають певні особливості щодо вчинення окремих адміністративних правопорушень або не несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах. До них належать неповнолітні, іноземні громадяни, військовослужбовці та працівники міліції, посадові особи, народні депутати, батьки або особи, що їх замінюють, та ін.
Згідно зі статтею 13 КУпАП України до осіб віком 16-18 років, які вчинили адміністративні правопорушення, застосовуються відповідні заходи впливу.
Неповнолітні, які не досягли встановленого в законі віку 16 років згідно з КУпАП України, є малолітніми і юридичній відповідальності, у тому числі адміністративній, не підлягають, оскільки визнаються нездатними усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними. До того ж адміністративна відповідальність неповнолітнього може настати тільки тоді, коли 16 років йому виповнилось саме до моменту вчинення протиправного діяння, а не до вирішення питання про притягнення його до адміністративної відповідальності.
До неповнолітніх віком 16-18 років, які скоїли адміністративн можуть бути застосовані заходи,передбачені ст. 24 -1. Підліток – вже не дитина але ще не дорослий.
До неповнолітніх віком 16-18 років, які скоїли адміністративн можуть бути застосовані заходи,передбачені ст. 24-1КУпАП, а саме:
1) зобов’язання публічно або в іншій формі по вибачення у потерпілого;
2) попередження;
3) догана або сувора догана;
4) передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання.
Заходи впливу мають виховний характер і можуть бути застосовані до неповнолітніх, які скоїли адміністративний у віці 16-18 років, якщо орган адміністративної юрисдикції дійде висновку, що виправлення правопорушника можливе без застосування до нього суворішого адміністративного стягнення. У сукупності ці заходи утворюють систему, що складена з урахуванням збільшення тяжкості примусових заходів — від менш суворих до суворіших
Кодексом про адміністративні правопорушення встановлено, що до адміністративної відповідальності притягаються особи, яким на момент скоєння правопорушення виповнилось 16 років.
Зауважимо, що скоєння адміністративного неповнолітнім є обставиною, що пом’якшує відповідальність. Пояснюється це тим, що неповнолітні загалом не мають стійкої психіки, навичок правочинної поведінки, достатнього життєвого досвіду, не завжди усвідомлюють шкоду від заподіяного, легко піддаються впливу інших осіб, особливо старших за віком, що часто стають організаторами або підбурювачами правопорушень, ураховується також, що неповнолітні легко піддаються виховному впливу і можуть виправитись без застосування до них жорстких заходів адміністративного стягнення
ответ:В данном случае было неправильно заключение договор имущественного найма, так в соответствии со ст. 606 ГК «По договору аренды (имущественного найма) арендодатель (наймодатель) обязуется предоставить арендатору (нанимателю) имущество за плату во временное владение и пользование или во временное пользование». Здесь же возмездной основы (платы) не было, да и пшеница передавалась не во временное пользование. Ведь Приказчиков, посеяв пшеницу, не может вернуть именно ту, которую он занял у соседа.
Кроме того, предметом договора по договору имущественного найма может быть любая телесная непотребляемая вещь, поскольку она не теряет своих натуральных свойств в процессе использования. В данном же случае, после посева зерна, оно потеряет свои свойства. По этой же причине, передаваемое право нельзя считать правом безвозмездного пользования.
В данном случае сосед передал фермеру своё право собственности на зерно, а последний должен вернуть ему то же количество зерна по окончании уборочной, то есть имеет место займ. Согласно п. 1 ст. 807 ГК предметом договора займа могут быть движимые вещи, которые определяются родовыми, а не индивидуальными признаками, которыми и обладает в данном случае определенное договором количество зерна пшеницы[11].
Литература
1.Гражданский кодекс РФ. Часть 2. (ред. от 17.07.2009).
2.Белых В.С. Правовое регулирование предпринимательской деятельности в России: Монография. - М., 2005.
3.Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право. Кн. 1. Общие положения. Изд. 2-е. -М., 2003.
4.Договоры в предпринимательской деятельности.// Е.А.Павлодский, Т.Л.Левшина. – М.:Издательство: Статут, 2008.
5.Ершова И.В., Иванова Т.М. Предпринимательское право. -М., 1999.
6.Казанцев М. Ф. Договорное регулирование. Цивилистическая концепция.- Екатеринбург, 2005.
7.Комментарий к части второй Гражданского Кодекса Российской Федерации для предпринимателей. –М.,2000.
8.Мамутов В.К. Сближение современных систем правового регулирования хозяйственной деятельности // Государство и право. - 1996.- N 8.
9.Предпринимательское (хозяйственное) право: учебник /[Вознесенская Н.Н. и др.]— М. : Волтерс Клувер, 2006.
10.Предпринимательское право России: учеб. / В. С. Белых, Г. Э. Берсункаев, С. И. Виниченко [и др.]; отв. ред. В. С. Белых. — М Предпринимательское право Российской Федерации / Под ред. Е.П. Губина, П.Г. Лахно.- М., 2003.
12.Пучинский Б.И. Коммерческое право России.- М., 2000.
13.Сулейменов М.К. Предпринимательский договор как комплексный институт гражданского права. // "Журнал российского права".- 2008.- N 1.
[1] Мамутов В.К. Сближение современных систем правового регулирования хозяйственной деятельности // Государство и право. - 1996.- N 8.
[2] Ершова И.В., Иванова Т.М. Предпринимательское право. -М., 1999. С. 3.
[3] Пучинский Б.И. Коммерческое право России.- М., 2000. С. 12
[4] Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право. Кн. 1. Общие положения. Изд. 2-е. -М., 2003. С. 121-128.
[5] Сулейменов М.К. Предпринимательский договор как комплексный институт гражданского права. // "Журнал российского права".- 2008.- N 1.
[6] Белых В.С. Правовое регулирование предпринимательской деятельности в России: Монография. - М., 2005. С. 344.
[7] Предпринимательское право Российской Федерации / Под ред. Е.П. Губина, П.Г. Лахно.- М., 2003. С. 912.
[8] Предпринимательское право России: учеб. / В. С. Белых, Г. Э. Берсункаев, С. И. Виниченко [и др.]; отв. ред. В. С. Белых. — М Казанцев М. Ф. Договорное регулирование. Цивилистическая концепция.- Екатеринбург, 2005. С. 56.
[10] Предпринимательское (хозяйственное) право: учебник /[Вознесенская Н.Н. и др.]— М. : Волтерс Клувер, 2006.
[11] Комментарий к части второй Гражданского Кодекса Российской Федерации для предпринимателей. –М.,2000
Объяснение: