За договором, який уклали між собою Володимир та Семен, перший мав щодня приходити до другого, прибирати підвір'я, мити посуд, ходити в магазин, відводити дітей Семена до школи та назад. Вся ця робота мала виконуватися за плату, яка здійснювалася щоденно. У випадку, якщо Володимир через хоробу або з якоїсь іншої причини не мав можливості у певний день виконати свої обов'язки за договором, то за той день грошової винагороди він не отримував. У які правові відносини за галузевою ознакою вступили Володимир та Семер, уклавши такий договір? 2) Батьки примушують шестирічну Марію де жебракування. Які правові наслідки може мати така протиправна поведінка батьків? *
Тимчасове переведення на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, допускається за згодою працівника (частина перша ст. 33 КЗпП).
Строк тимчасового переведення на іншу роботу роботодавець і працівник встановлюють за домовленістю. Він визначається конкретним терміном або часом настання певної події (наприклад, повернення на роботу працівниці з відпустки для догляду за дитиною). Ініціатором переведення може виступати як працівник, так і роботодавець. У разі якщо про переведення просить роботодавець, він зобов’язаний отримати згоду на тимчасове переведення, яку працівник висловлює у заяві про переведення. У цій заяві працівник має обов’язково зазначити, що на час тимчасового переведення, робоче місце за попередньою посадою за ним зберігається.
Відповідно до абзацу другого п. 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці, Мін’юсту, Мінсоцзахисту України від 29.07.1993 р. № 58 до трудової книжки працівника вносяться відомості про переведення на іншу постійну роботу. У графі 2 розділу «Відомості про роботу» трудової книжки необхідно зазначити: «Переведено на посаду таку-то», у графі 3 — робиться посилання на наказ про переведення. Вказувати про тимчасовий характер переведення не потрібно. Формулювання запису про переведення залежить від того, до якої категорії належить посада (професія), на яку переводять працівника
Тому дії начальника цеху є неправомірними, оскільки переведення було проведено без згоди на це працівника.
В усі часи актуальною проблемою являється підліткова злочинність, необхідність вирішення якої стоїть не тільки перед працівниками поліції, а і перед всім суспільством в цілому, бо підлітки – це діти, а діти наше майбутнє. Так яке може бути майбутнє, якщо в ранньому віці вони стають на злочинний шлях.
Фахівці б’ють на сполох: на тлі загального зниження темпів дитячої злочинності щороку зростає частка тяжких злочинів, які скоюють неповнолітні.
Психологи стверджують, що психіка українських дітей зазнала за останнє десятиріччя незворотних змін: вони нічого не бояться, нічого не цінують, ні в що не вірять. Вони стають дедалі жорстокішими, а їхні злочини – моторошними.
Фахівці Менського МЦ з надання БВПД роз’яснюють про адміністративну відповідальність для підлітків (неповнолітніх).
Адміністративна відповідальність є одним з видів юридичної відповідальності, що має всі ознаки останньої. Разом з тим адміністративна відповідальність є складовою адміністративного примусу і наділена всіма його ознаками.
Основні риси адміністративної відповідальності полягають у тому, що її підставою є адміністративне правопорушення Притягнення до адміністративної відповідальності — обов’язок державних органів, які є суб’єктами виконавчої влади, їх перелік наводиться в розділі III КУпАП України.
Адміністративна відповідальність урегульована нормами адміністративного права, в яких наводиться повний перелік адміністративних в, адміністративних стягнень і органів, уповноважених застосовувати їх.
Серед суб’єктів адміністративних правопорушень вирізняються так звані спеціальні суб’єкти, тобто ті, які мають певні особливості щодо вчинення окремих адміністративних правопорушень або не несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах. До них належать неповнолітні, іноземні громадяни, військовослужбовці та працівники міліції, посадові особи, народні депутати, батьки або особи, що їх замінюють, та ін.
Згідно зі статтею 13 КУпАП України до осіб віком 16-18 років, які вчинили адміністративні правопорушення, застосовуються відповідні заходи впливу.
Неповнолітні, які не досягли встановленого в законі віку 16 років згідно з КУпАП України, є малолітніми і юридичній відповідальності, у тому числі адміністративній, не підлягають, оскільки визнаються нездатними усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними. До того ж адміністративна відповідальність неповнолітнього може настати тільки тоді, коли 16 років йому виповнилось саме до моменту вчинення протиправного діяння, а не до вирішення питання про притягнення його до адміністративної відповідальності.
До неповнолітніх віком 16-18 років, які скоїли адміністративн можуть бути застосовані заходи,передбачені ст. 24 -1. Підліток – вже не дитина але ще не дорослий.
До неповнолітніх віком 16-18 років, які скоїли адміністративн можуть бути застосовані заходи,передбачені ст. 24-1КУпАП, а саме:
1) зобов’язання публічно або в іншій формі по вибачення у потерпілого;
2) попередження;
3) догана або сувора догана;
4) передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання.
Заходи впливу мають виховний характер і можуть бути застосовані до неповнолітніх, які скоїли адміністративний у віці 16-18 років, якщо орган адміністративної юрисдикції дійде висновку, що виправлення правопорушника можливе без застосування до нього суворішого адміністративного стягнення. У сукупності ці заходи утворюють систему, що складена з урахуванням збільшення тяжкості примусових заходів — від менш суворих до суворіших
Кодексом про адміністративні правопорушення встановлено, що до адміністративної відповідальності притягаються особи, яким на момент скоєння правопорушення виповнилось 16 років.
Зауважимо, що скоєння адміністративного неповнолітнім є обставиною, що пом’якшує відповідальність. Пояснюється це тим, що неповнолітні загалом не мають стійкої психіки, навичок правочинної поведінки, достатнього життєвого досвіду, не завжди усвідомлюють шкоду від заподіяного, легко піддаються впливу інших осіб, особливо старших за віком, що часто стають організаторами або підбурювачами правопорушень, ураховується також, що неповнолітні легко піддаються виховному впливу і можуть виправитись без застосування до них жорстких заходів адміністративного стягнення