Відповідь:Права́ люди́ни — комплекс природних і непорушних свобод і юридичних можливостей, обумовлених фактом існування людини в суспільстві.
Право виступає мірою свободи і зміст його в тому, щоб узгодити свободу окремої людини зі свободою інших членів суспільства, дотримуючись принципу рівності. Право виступає як засобом забезпечення свободи, так і істотним засобом обмеження неузгоджених з суспільними потребами і уявленнями людей про добро і справедливість рівня свободи й обсягу влади. Встановлювані заборони й обмеження повинні бути доцільними з погляду гарантій свободи, а отже, і справедливими[1].
Права людини мають природну сутність і є невід'ємними від індивіда, вони позатериторіальні і позанаціональні, існують незалежно від закріплення в законодавчих актах держави, є об'єктом міжнародно-правового регулювання та захисту[2].
Права людини досить часто не розрізняють та плутають з правами громадянина та правами фізичної особи.
t 1. Муж вносит в общий бюджет семьи 50% своего заработка на содержание семьи.
t 2. Жена вносит в общий бюджет семьи 30% своего размере заработка на содержание семьи.
f 3. Муж даёт жене деньги на красоту в пределах 10% от его заработка.
f 4. Жена занимается фитнесом, оплачивает эти расходы из общего бюджета.
t 5. Дети ходят в секции по интересам, оплачиваются расходы из общего бюджета.
t 6. В семье – одна фамилия.
t 7. Родители всегда живут отдельно.
t 8. Отдых – всегда совместный.
t 9. Жена гладит брюки и рубашки мужа.
t 10. Муж выбрасывает мусор.
f 11. Развод не предусматривается.
t 12. Муж ходит на рыбалку без жены 10 раз в год.
f 13. Жена ходит на встречи с подругами без мужа 7 раз в год
Объяснение:
true = включает - t
false = не включает - f
Відповідь:Права́ люди́ни — комплекс природних і непорушних свобод і юридичних можливостей, обумовлених фактом існування людини в суспільстві.
Право виступає мірою свободи і зміст його в тому, щоб узгодити свободу окремої людини зі свободою інших членів суспільства, дотримуючись принципу рівності. Право виступає як засобом забезпечення свободи, так і істотним засобом обмеження неузгоджених з суспільними потребами і уявленнями людей про добро і справедливість рівня свободи й обсягу влади. Встановлювані заборони й обмеження повинні бути доцільними з погляду гарантій свободи, а отже, і справедливими[1].
Права людини мають природну сутність і є невід'ємними від індивіда, вони позатериторіальні і позанаціональні, існують незалежно від закріплення в законодавчих актах держави, є об'єктом міжнародно-правового регулювання та захисту[2].
Права людини досить часто не розрізняють та плутають з правами громадянина та правами фізичної особи.
Пояснення: