1. сознание есть отражение действительности - истинное или превратное. верно
2. при объективном изучении человека бихевиорист не наблюдает ничего такого, что он мог бы назвать сознанием. сознание и его подразделения являются поэтому не более как терминами, психологии возможность сохранить - в замаскированной, правда, форме - старое религиозное понятие "души". верно отчасти
3. сознание в качестве информации выполняет как отображающую, так и функцию. верно
4. сознание - это всегда знание о чем-то, что вне его. оно предполагает отношение субъекта к объективной реальности, к предмету, находящемуся вне сознания. верно
5. сознание способно отражать и самое себя, явления субъективной реальности. эта особенность сознания именуется его рефлексивностью или способностью отражения. верно
6. мое отношение к моей среде есть мое сознание. верно
7. если психика связана с рефлексами, значит психика и сознание и есть рефлекс. верно
8. идеальное- это коллективное сознание. верно отчасти
9. бессознательное немыслимо без осознаваемого. верно
10. сознание и материя являются различными аспектами одной и той же реальности. верно
какая деятельность - сознательная или бессознательная проявляется в ниже примерах?
1. у больного белой горячкой реальная действительность как бы заслоняется многочисленными яркими галлюцинациями: ему мерещатся черти, которые ругают его, строят рожи, грозят. он видит, как на него животные, насекомые, лезут на него, кусают, он как бы слышит голоса, угрожающие его убить. спасаясь от преследователей, он иногда получает тяжелые травмы, увечья. бессознательная деятельность.
2. во время сеанса гипноза испытуемому, находящемуся в гипнотическом состоянии, было предложено "украсть" бумажник у товарища. испытуемый не мог выполнить это гипнотизёра. между тем другие приказы - умыться, взять книгу и т. п. - испытуемый выполнял. бессознательная деятельность.
3. ученик быстро и правильно умножает многозначные числа, но не помнит правила их умножения. бессознательная деятельность.
4. семиклассник, которого поддразнивания друзей вывели из себя, изорвал учебники и тетради, ударил одного из товарищей. сознательная деятельность
5. выпускник школы поступил в педагогический институт и объясняет это тем, что он любит детей и ему нравится понятно излагать доказательства. сознательная деятельность.
в «психології мистецтва» виготській резюмує свої роботи 1915-1922 років, підводить їх підсумок. разом з тим ця книга готує ті нові психологічні ідеї, які склали головний внесок виготського в науку, і розвитку яких він присвятив все своє подальше -- на жаль, дуже коротке -- життя.
л.с. виготський підходить до витворів мистецтва як психолог, але як психолог, що порвав із старою субєктивно-емпіричною психологією. тому в своїй книзі він виступає проти традиційного психологізму в трактуванні мистецтва. вибраний їм метод є обєктивним, аналітичним. його задум полягав в тому, щоб, аналізуючи особливості структури художнього твору, відтворити структуру тієї реакції, тієї внутрішньої діяльності, яку він викликає. в цьому виготській бачив шлях, що дозволяє проникнути в таємницю неминущого значення великих витворів мистецтва, знайти те, через що грецький епос або трагедії шекспіра дотепер продовжують, за словами маркса, «доставляти нам художню насолоду і у відомому відношенні служити нормою і недосяжним зразком».
аналіз структури художнього твору і складає головний зміст «психології мистецтва» виготського. звичайно аналіз структури звязується в нашій свідомості з уявленням про аналіз чисто формальному, відвернутому від змісту твору. але у виготського аналіз структури не відволікається від змісту, а проникає в нього. адже зміст художнього твору -- це не матеріал, не фабула; його дійсний зміст є дієвий його зміст -- те, що визначає специфічний характер естетичного переживання, що викликається ним. зміст, що так розуміється, не просто вноситься в твір ззовні, а осмислюється в ньому художником. процес творення цього змісту і кристалізується, відкладається в структурі твору, подібно тому як, скажімо, фізіологічна функція відкладається в анатомії органу.
дослідження «анатомії» художнього твору відкриває багатоплановість адекватної йому діяльності. перш за все, його дійсний зміст вимагає подолання властивостей того матеріалу, в якому воно себе утілює, -- тієї речовинної форми, в якій воно знаходить своє існування. для передачі теплоти, одушевленої і пластичності людського тіла скульптор обирає холодний мармур, бронзу або шарувате дерево; розфарбованій восковій фігурі не місце в музеї мистецтв, швидше -- цей твір для паноптикуму.
предметом дослідження в «психології мистецтва» є твори художньої літератури. їх аналіз особливо важкий внаслідок того, що їх матеріал є мова, тобто матеріал смисловий, релевантний утілюваному в ньому змісту. тому-то в літературно-художньому творі те, що реалізує його зміст, може здаватися спі з самим цим змістом. насправді ж і тут відбувається “развтілення” матеріалу, але тільки развтілення не речовинних його властивостей, не «фазичної сторони» слова, як сказав би пізніше виготській, а його внутрішньої сторони -- його значень. адже значення художнього твору упереджено, і цим він підіймається над байдужістю мовних значень.
одна із заслуг л. с. виготського -- блискучий аналіз подолання «прозаїзму» мовного матеріалу, піднесення його функцій в структурі творінь художньої літератури. але це тільки один план аналізу, що абстрагується від головного, що несе в собі структура твору. головне -- цей рух, який виготській називає рухом «противовідчуття». воно-то і створює вплив мистецтва, породжує його специфічну функцію.
1. сознание есть отражение действительности - истинное или превратное. верно
2. при объективном изучении человека бихевиорист не наблюдает ничего такого, что он мог бы назвать сознанием. сознание и его подразделения являются поэтому не более как терминами, психологии возможность сохранить - в замаскированной, правда, форме - старое религиозное понятие "души". верно отчасти
3. сознание в качестве информации выполняет как отображающую, так и функцию. верно
4. сознание - это всегда знание о чем-то, что вне его. оно предполагает отношение субъекта к объективной реальности, к предмету, находящемуся вне сознания. верно
5. сознание способно отражать и самое себя, явления субъективной реальности. эта особенность сознания именуется его рефлексивностью или способностью отражения. верно
6. мое отношение к моей среде есть мое сознание. верно
7. если психика связана с рефлексами, значит психика и сознание и есть рефлекс. верно
8. идеальное- это коллективное сознание. верно отчасти
9. бессознательное немыслимо без осознаваемого. верно
10. сознание и материя являются различными аспектами одной и той же реальности. верно
какая деятельность - сознательная или бессознательная проявляется в ниже примерах?
1. у больного белой горячкой реальная действительность как бы заслоняется многочисленными яркими галлюцинациями: ему мерещатся черти, которые ругают его, строят рожи, грозят. он видит, как на него животные, насекомые, лезут на него, кусают, он как бы слышит голоса, угрожающие его убить. спасаясь от преследователей, он иногда получает тяжелые травмы, увечья. бессознательная деятельность.
2. во время сеанса гипноза испытуемому, находящемуся в гипнотическом состоянии, было предложено "украсть" бумажник у товарища. испытуемый не мог выполнить это гипнотизёра. между тем другие приказы - умыться, взять книгу и т. п. - испытуемый выполнял. бессознательная деятельность.
3. ученик быстро и правильно умножает многозначные числа, но не помнит правила их умножения. бессознательная деятельность.
4. семиклассник, которого поддразнивания друзей вывели из себя, изорвал учебники и тетради, ударил одного из товарищей. сознательная деятельность
5. выпускник школы поступил в педагогический институт и объясняет это тем, что он любит детей и ему нравится понятно излагать доказательства. сознательная деятельность.
в «психології мистецтва» виготській резюмує свої роботи 1915-1922 років, підводить їх підсумок. разом з тим ця книга готує ті нові психологічні ідеї, які склали головний внесок виготського в науку, і розвитку яких він присвятив все своє подальше -- на жаль, дуже коротке -- життя.
л.с. виготський підходить до витворів мистецтва як психолог, але як психолог, що порвав із старою субєктивно-емпіричною психологією. тому в своїй книзі він виступає проти традиційного психологізму в трактуванні мистецтва. вибраний їм метод є обєктивним, аналітичним. його задум полягав в тому, щоб, аналізуючи особливості структури художнього твору, відтворити структуру тієї реакції, тієї внутрішньої діяльності, яку він викликає. в цьому виготській бачив шлях, що дозволяє проникнути в таємницю неминущого значення великих витворів мистецтва, знайти те, через що грецький епос або трагедії шекспіра дотепер продовжують, за словами маркса, «доставляти нам художню насолоду і у відомому відношенні служити нормою і недосяжним зразком».
аналіз структури художнього твору і складає головний зміст «психології мистецтва» виготського. звичайно аналіз структури звязується в нашій свідомості з уявленням про аналіз чисто формальному, відвернутому від змісту твору. але у виготського аналіз структури не відволікається від змісту, а проникає в нього. адже зміст художнього твору -- це не матеріал, не фабула; його дійсний зміст є дієвий його зміст -- те, що визначає специфічний характер естетичного переживання, що викликається ним. зміст, що так розуміється, не просто вноситься в твір ззовні, а осмислюється в ньому художником. процес творення цього змісту і кристалізується, відкладається в структурі твору, подібно тому як, скажімо, фізіологічна функція відкладається в анатомії органу.
дослідження «анатомії» художнього твору відкриває багатоплановість адекватної йому діяльності. перш за все, його дійсний зміст вимагає подолання властивостей того матеріалу, в якому воно себе утілює, -- тієї речовинної форми, в якій воно знаходить своє існування. для передачі теплоти, одушевленої і пластичності людського тіла скульптор обирає холодний мармур, бронзу або шарувате дерево; розфарбованій восковій фігурі не місце в музеї мистецтв, швидше -- цей твір для паноптикуму.
предметом дослідження в «психології мистецтва» є твори художньої літератури. їх аналіз особливо важкий внаслідок того, що їх матеріал є мова, тобто матеріал смисловий, релевантний утілюваному в ньому змісту. тому-то в літературно-художньому творі те, що реалізує його зміст, може здаватися спі з самим цим змістом. насправді ж і тут відбувається “развтілення” матеріалу, але тільки развтілення не речовинних його властивостей, не «фазичної сторони» слова, як сказав би пізніше виготській, а його внутрішньої сторони -- його значень. адже значення художнього твору упереджено, і цим він підіймається над байдужістю мовних значень.
одна із заслуг л. с. виготського -- блискучий аналіз подолання «прозаїзму» мовного матеріалу, піднесення його функцій в структурі творінь художньої літератури. але це тільки один план аналізу, що абстрагується від головного, що несе в собі структура твору. головне -- цей рух, який виготській називає рухом «противовідчуття». воно-то і створює вплив мистецтва, породжує його специфічну функцію.