Аскольдова могила – місце поховання Київського князя Аскольда, вбитого зі своїм братом Диром в 882 роді за наказом князя Олега, котрий прибув з Новгорода. Аскольд і Дир вважаються нащадками князя Кия, засновника Києва, хоча окремі дослідники це заперечують.
До поховання Аскольда це місце називалось Угорським урочищем. Згодом над могилою Аскольда було збудовано дерев'яну церкву Святого Миколая, бо таке ім'я, охрестившись, прийняв Аскольд. Церкву добудовували і перебудовували, входила юна до складу Микільсько-Пустинного монастиря. Навколо церкви оформився цвинтар, де хоронили відомих людей - державних і громадських діячів, вчених і митців. Заключним було поховання в січні 1918 року: цих останніх почестей удостоїлись київські студент і гімназисти; котрі полягли в бою під Кругами, намагаючись спинити більшовицьку навалу.
Ще у 1810 році на Аскольдовій могилі замість дерев'яної було збудовано круглу муровану церкву, яка простояла до 30-х років двадцятого століття, поки комуністичні власті Києва не перетворили її в парковий павільйон, водночас вони знищили цвинтар...
Але залишився символ Аскольдової могили, який свідчить: знищити історичну пам’ять і вбити національний дух народу неспроможні ніякі чорні сили, навіть такі, що чинять наругу над церквами і могилами. А ще символ Аскольдової могили стверджує: зруйновані храми відновлюються, потоптані могили виростають пам'ятниками, а лихі сили, що їх нівечили, —гинуть.
Аскольдова могила – місце поховання Київського князя Аскольда, вбитого зі своїм братом Диром в 882 роді за наказом князя Олега, котрий прибув з Новгорода. Аскольд і Дир вважаються нащадками князя Кия, засновника Києва, хоча окремі дослідники це заперечують.
До поховання Аскольда це місце називалось Угорським урочищем. Згодом над могилою Аскольда було збудовано дерев'яну церкву Святого Миколая, бо таке ім'я, охрестившись, прийняв Аскольд. Церкву добудовували і перебудовували, входила юна до складу Микільсько-Пустинного монастиря. Навколо церкви оформився цвинтар, де хоронили відомих людей - державних і громадських діячів, вчених і митців. Заключним було поховання в січні 1918 року: цих останніх почестей удостоїлись київські студент і гімназисти; котрі полягли в бою під Кругами, намагаючись спинити більшовицьку навалу.
Ще у 1810 році на Аскольдовій могилі замість дерев'яної було збудовано круглу муровану церкву, яка простояла до 30-х років двадцятого століття, поки комуністичні власті Києва не перетворили її в парковий павільйон, водночас вони знищили цвинтар...
Але залишився символ Аскольдової могили, який свідчить: знищити історичну пам’ять і вбити національний дух народу неспроможні ніякі чорні сили, навіть такі, що чинять наругу над церквами і могилами. А ще символ Аскольдової могили стверджує: зруйновані храми відновлюються, потоптані могили виростають пам'ятниками, а лихі сили, що їх нівечили, —гинуть.