Поясніть описаний нижче дослід.
|
Нетренованій людині пропонували йти по вузькій колоді, зберігаючи рівновагу, й водночас розв’язувати задачу. Поєднати ці дві дії не вдавалося. Розв’язуючи задачу, людина втрачала рівновагу і падала з колоди, а зберігаючи рівновагу, вона не могла розв’язувати задачу.
Процес соціалізації ніколи не кінчається. Найбільш інтенсивно соціалізація здійснюється в дитинстві і юності, але розвиток особистості триває і в середньому і літньому віці. Д-р Орвиль Г. Брім (1966) стверджував, що існують такі відмінності між соціалізацією дітей і дорослих: Соціалізація дорослих виражається головним чином у зміні їхнього зовнішнього поводження, у той час як дитяча соціалізація коректує базові ціннісні орієнтації. Дорослі можуть оцінювати норми; діти здатні тільки засвоювати їх. Соціалізація дорослих часто припускає розуміння того, що між чорним і білим існує безліч "відтінків сірого кольору". Соціалізація в дитинстві будується на повному покорі дорослим і виконанні певних правил. А дорослі змушені пристосовуватися до вимог різних ролей на роботі, вдома, на громадських заходах і. т. д. Вони змушені встановлювати пріоритети в складних умовах, що вимагають використання таких категорій, як "більше добре" або "менш погано". Дорослі не завжди погоджуються з батьками, дітям ж не дано обговорювати дії батька і матері. Соціалізація дорослих спрямована на те, щоб до людині опанувати визначеними навичками; соціалізація дітей формує переважно мотивацію їх поведінки. Психолог Р. Гоулд (1978) запропонував теорію, яка значно відрізняється від розглянутої нами. Він вважає, що соціалізація дорослих не є продовженням соціалізації дітей, вона являє собою процес подолання психологічних тенденцій, що склалися в дитинстві. Хоча Гоулд поділяє точку зору Фрейда про те, що травми, перенесені в дитинстві, мають вирішальний вплив на формування особистості, він вважає, що можливе їх часткове подолання. Гоулд стверджує, що успішна соціалізація дорослих пов'язані з поступовим подоланням дитячої впевненості у всемогутності авторитетних осіб і в тому, що інші зобов'язані піклуватися про твої потреби. У результаті формуються більш реалістичні переконання з розумною мірою недовіри до авторитетів і розумінням, що люди поєднують в собі як переваги, так і недоліки. Позбувшись дитячих міфів, люди стають терпиміше, щедрішими й добрішими. Зрештою особистість знаходить значно більшу свободу. Ресоціалізація. Принцип, за яким розвиток особистості протягом усього життя йде по висхідній і будується на основі закріплення пройденого, не є незаперечним. Але властивості особистості, що сформувалися раніше, не є непорушними. Ресоціолізаціей називається засвоєння нових цінностей, ролей, навичок замість колишніх, недостатньо засвоєних чи застарілих. Ресоціалізація охоплює багато видів діяльності - від занять з виправлення навичок читання до професійної перепідготовки робітників. Психотерапія також є однією з форм ресоціалізації. Під її впливом люди намагаються розібратися зі своїми конфліктами і змінити свою поведінку на основі цього розуміння.
1) ребенок уже стал школьником, столь желанное ранее положение ученика уже достигнуто и для его поддержания больше ничего не нужно делать;
2) социальная позиция школьника не связана с содержанием той деятельности, которая предлагается детям в школе. Для того чтобы считаться учеником, не важно, чем именно заниматься в школе, что усваивать (перекладывать счетные палочки или заново самостоятельно открывать закон Архимеда) - главное, чтобы это происходило в школе. Поэтому, если учебные занятия скучны и однообразны, интерес к ним утрачивается.
На возникновение и динамику внутренней позиции школьника существенное влияние может оказывать и раннее обучение детей-дошкольников, неправомерное вовлечение их в учебные занятия по типу школьных. Результатом таких занятий может стать невозможность формирования полноценной внутренней позиции школьника или ее утрата детьми еще до поступления в школу.
Тем не менее, несмотря на разную заинтересованность в учебных занятиях, дети ходят в школу и продолжают учиться. Что же побуждает их к этому?
По мере реализации внутренней позиции школьника у детей формируются другие мотивы, поддерживающие учебную деятельность. Это могут быть содержательные внутренние мотивы учения (учебно-познавательные), направленные на приобретение новых знаний, освоение новых действий в области изучаемых учебных предметов, или же мотивы, имеющие по отношению к учебной деятельности внешний характер и не связанные с ее содержанием, усвоением знаний.
Сложная система мотивации учения, включает следующие группы мотивов
Объяснение: