Завдання 1 Із запропонованих слів вибрати ті, що характеризують відчуття.
Предметність, цілісність, рецептор, інтенсивність, структурність, тривалість,
чутливість, адаптація,
осмисленість, якість, константність, вибірковість, узагальненість,
подразник, обсяг, активність, аналізатор, сенсибілізація, апперцепція, синестезія.
Завдання 2. Яка закономірність відчуттів проявляється в кожному прикладі:
a) побувши у приміщенні, людина незабаром перестає відчувати запах горілого, хоча
новоприбула виразно відчує його; б) ОM. Скрябін та М. А. Римський-Корсаков мали
кольоровий слух, тобто чули звуки, забарвлені в різні кольори; в) орієнтування сліпоглухих у
довколишньому спирається переважно на відчуття нюхові, рухові, вібраційні та
відчуття дотику; г) під час обтирання обличчя холодною водою гострота зору пілота гача підвищилась; д) від посилення освітлення в залі звуки, що линули зі сцени,
стали здаватися глядачам голоснішими.
Виберіть той номер відповіді, у якому всі явища зазначено правильно.
1. а) зміна нюху, б) взаємодія аналізаторів, в) сенсибілізація,
г) сенсибілізація, д) синестезія;
2. а) адаптація, б) синестезія, в) специфічна сенсорна організації, г) сенсибілізація, д) сенсибілізація;
3. a) адаптація, б) специфіка абсолютного слуху, в) трентвання чутливості, г)
сенсибілізація, д) синестезія.
Завдання 3. Змоделюйте по дві ситуації, у яких демонструються предметність,
цілісність, структурність, константність, осмисленість та вибірковість сприймання. Завдання виконайте письмово.
Завдання 4. Подайте у вигляді структурної схеми зміст сприймання як пізнавального психічного процесу.
Завдання5 Створіть продовження розповіді: «Сутеніло. Йшов дрібний нудотний дощ. На трамвайній зупинці під однією парасолькою стояли дві дівчини. Вони про щось тихо розмовляли. Раптом…». Охарактеризуйте особливості творчої уяви за такими показниками: закінченість розповіді, яскравість та оригінальність образів, незвичність повороту сюжету, несподіваність кінцівки.
Завдання 6. Укажіть, які прийоми створення образів були використані в наступних випадках: Русалка. Змій-Горинич. Людина-амфібія. Колобок. Килим-літак. Дон Жуан. Буратіно. Чарівна лампа Аладіна. Шапка-невидимка. Баба Яга. Дружній шарж. Повітряна куля. Чарівна паличка. Соловей - розбійник. Карикатура на буржуя. Підводний човен. Радар, локатор.
Завдання7. Напишіть розповідь про Вашу групу. Кількість слів у розповіді може бути будь-яким, але слова повинні починатися з літер: НГОКНГОКНГОК.
Завдання 8. Проаналізуйте наведені визначення уяви. Яке з них, на ваш погляд,
найбільше повно відображає його сутність? Узагальніть ці визначення й сформулюйте комплексне поняття уяви.
1. Ільєнков Е.В. характеризував уяву як «постійне індивідуальне відхилення від уже знайденої й узаконеної форми».
2. Сутність уяви зв язується з переробкою у внутрішньому плані свідомості реальних зв'язків, відносин, властивостей об'єктів і явищ дійсності, з відшуковуванням у них нової
структури або змісту, схованих зв'язків і сторін.
3. Виготський Л. С. даючи характеристику уяві, писав, що «уява не повторює в тих самих сполученнях й у тих самих формах окремі враження, накопичені колись, а будує якісь нові ряди з раніше накопичених вражень. Інакше кажучи, привнесення нового в плин наших вражень і зміна цих вражень так, що в результаті виникає деякий новий, раніше не існуючий образ, становить, як відомо, саму основу тієї діяльності, що ми називаємо уявою».
4. Рубінштейн С.Л. пов'язував уяву з нашою здатністю й необхідністю творити нове: уяву він описував як «перетворення даного, здійснюване в образній формі»: «Визначення уяви можна уточнити як створення нового образу з матеріалів, що збереглися у вигляді уявлень від минулих сприймань, як створення нового у формі ідеального».
5. Уява описується як активна діяльність продуктивно- творчого, конструктивного характеру.
6. На думку К. С. Станіславського: «Уяву створює те, що є, що буває, що ми знаємо, а фантазія - те, чого в дійсності ми не знаємо, чого ніколи не було й не буде».
Завдання 9. Брушлинський А. В. заперечує специфіку уяви як особливої форми
відбиття й пропонує зводити її до мислення. Йому належить формулювання парадоксу співвідношення мислення й уяви: «Якщо уява полягає в «створенні нових думок», то чим тоді повинне займатися мислення?…Якщо ж уява створює «нові чуттєві образи», то неминучий висновок, що у відчуттях, сприйняттях і уявленнях, як і у мисленні, людині не відкривається нічого нового, що, мабуть, абсурдно». Запропонуйте свій варіант розв'язання парадоксу А. В. Брушлинського.
Аннотация. В данной статье рассматриваются вопросы межкультурных и меж цивилизационных отношений, складывавшихся между древними тюрками и европейскими странами на протяжении многих столетий. Авторы обращают внимание на данные исторических источников, свидетельствующих о существовании еще в глубокой древности дипломатических взаимоотношений правителей и ханов Великой степи Дешт-и-Кипчак с различными государствами, странами и народами, как на Востоке, так и на Западе. Отмечается решающее воздействие тюрков на зарождение и развитие культуры стран Европы эпохи Средневековья.
Тюркский мир на протяжении всей истории Земли являлся уникальным местом – родиной самых первых и могучих культур и цивилизаций, оказавших впоследствии решающее влияние на весь ход мировой истории. Такое обстоятельство исходит из основной причины: тюрки были связующим мостом между Востоком и Западом. Таким образом, особенность тюркской культуры заключается в том, что она неизбежно вобрала в себя все лучшее из мировой культуры Востока и Запада, но, вбирая эти ценности, она сумела сохранить и свою уникальную и самобытную культуру.
Как отмечает в своей монографии «Тюркский вклад в мировую культуру и цивилизацию» известный ученый С.Б. Булекбаев «Тюркский мир сыграл ключевую роль в истории человечества, не раз меняя ход и вектор развития мировой истории и мировой политики, своими историческими деяниями и завоеваниями, внесли огромный вклад в мировую культуру» [1]. Самые первые в мире государственные символы и знаки власти, а также политические термины появились впервые в Степи, что свидетельствует о развитой государственной структуре, существовавшей у степняков, которые затем распространились по всей Евразии. В связи с этим очень интересным представляется высказывание известного казахского советского поэта и тюрколога Олжаса Сулейменова (в свое время его книга «Аз и Я» произвела настоящий фурор, более того, переворот в тюркологии) об этимологии древнегреческого слова «Басилей (василевс)», которым в Древней Греции обозначали правителя небольшого поселения, вождя племени, в Спарте и затем ряде древнегреческих государств так именовался наследственный царь, в эллинистическую эпоху – монарх эллинистических государств, в средние века – это официальный титул византийского императора. Так вот, О. Сулейменов указывает на то, что это слово по происхождению не греческое, не римское, не индоевропейское и не семитское. Похоже на пратотюркское образование bas – il – i – «глава страны». Шипящих ни в греческом языке, ни в латинском не было, а в заимствованных словах они передавались свистящими [2, с. 257]. Это слово в тюркских языках сохраняется до настоящего времени. В Казахстане слово «президент» на казахском дублируется термином «El-basj» – буквально «Глава страны» (Елбасы).
Тюрки задали стартовые условия развития для некоторых цивилизаций, в первую очередь западной и российской. Другими факторами взаимодействия тюрков с внешним миром С.Б. Булекбаев считает: создание кочевниками тенгрианской религии и организацию ими трансконтинентальной магистрали – Великий Шелковый путь.
Он приводит высказывание А. Табышалиевой о том, что «Туркестану выпала судьба великого перепутья народов и их верований» [1], что именно здесь скрестились все основополагающие идеи древних и современных религий шаманизма, тенгрианства, зороастризма, буддизма, христианства, манихейства, ислама и местных языческих культов.
А что касается трансконтинентальной торговой магистрали
Великий Шелковый путь то она имела огромное значение для взаимопроникновения культур Востока и Запада, синтезировав культуру Степи и Города. Заслугу Степной цивилизации автор видит в том, что она создала богатейшее искусство звериного стиля, который как характерный вид декора сложился и широко распространился преимущественно в степях и лесостепях Евразии, где исконно проживали тюрки. По мнению известного историка А. К. Нарымбаевой, которое приводит профессор С.Б. Булекбаев в упомянутой выше монографии, гунны, захватив Европу, принесли туда и «свою высокую культуру и свою религию». Тюркские народы дали человечеству немало великих личностей, и в их числе множество писателей и поэтов. К сожалению, этот вклад в мировую литературу, как и в другие области культуры, остается неоцененным по достоинству, а отчасти откровенно принижается. Ученый-тюрколог Вагиф Султанлы по этому поводу приводит высказывание известного французского востоковеда Альбера Сореля, который еще в начале XX века писал, что на Земле остаются неоткрытыми две вещи: в географии это полюса, а в истории – турки.
И.
с. 9
].
Ра́дуга — атмосферное, оптическое и метеорологическое явление, наблюдаемое при освещении ярким источником света (в природе Солнцем или Луной — см. лунная радуга) множества водяных капель (дождя или тумана). Радуга выглядит как разноцветная дуга или окружность, составленная из цветов спектра видимого излучения (от внешнего края: красный, оранжевый, жёлтый, зелёный, голубой, синий, фиолетовый). Это те семь цветов, которые принято выделять в радуге в русской культуре (возможно, вслед за Ньютоном, см. ниже), но следует иметь в виду, что на самом деле спектр непрерывен, и его цвета плавно переходят друг в друга через множество промежуточных оттенков.
Центр окружности, описываемой радугой, лежит на прямой, проходящей через наблюдателя и Солнце, в антисолнечной точке[1], при этом Солнце всегда находится за спиной наблюдателя. Угловой радиус окружности — 42 градуса[1]. Для наблюдателя на земле радуга обычно выглядит как дуга окружности, чем ниже Солнце над горизонтом, тем ближе дуга к половине окружности, а высота верхушки радуги над землёй — к 42 градусам. Чем выше точка наблюдения, тем дуга полнее (с самолёта можно увидеть и полную окружность). Когда Солнце поднимается выше 42 градусов над горизонтом, окружность возможного появления радуги оказывается ниже уровня земли, и наблюдатель, находящийся на её поверхности, увидеть радугу не может[2]. Приблизиться к радуге, как и к горизонту, нельзя[3].
Объяснение: