(1)Есть в русской пр..роде особе(н,нн)ый день когда на б..рёзах нач..нает ра..пускат..ся мол..дая листва. (2)Выйд..шь на волю и радос..но ахн..шь; зелё(н, нн)ой нежной дымкой п..крылись л..сные опушки. (3)Пройдет день-другой – и все б..рёзы п..кроют..ся мол..дой густой свеж..й листвою. (4)В летн..е знойн..е дни хорош.. бр..дить в б..рёзовой рощ.. . (5)Тёплый ветер ш..лестит над гол..вой зелё(н, нн)ой листвою. (6)Пахн..т грибами спелой душ..стой земл..никой. (7)Сквозь густую листву прорывают..ся солнечные лучи. (8)Хорош.. л..жать в чист..й тр..ве з..кинув на гол..ву руки см..треть (в) высоту где над верш..нами б..рёз по голубому летн..му небу плывут и плывут точно белые лебеди высокие обл..ка.
Определите тип сказуемого в предложении 5.
Выпишите из предложения 7 грамматическую основу.
Найдите безличные предложения (в том числе в составе сложных), укажите номера предложений.
Определите вид односоставного предложения: Выйдешь на волю и радостно ахнешь.
Составьте и запишите неопределенно-личное предложение.
Разберите синтаксически предложение 2.
Справедли́вость — понятие о должном,содержащее в себе требование соответствия деяния и воздаяния: в частности, соответствия прав и обязанностей, труда и вознаграждения, заслуг и их признания, преступления и наказания, соответствия роли различных социальных слоёв, групп и индивидов в жизни общества и их социального положения в нём. В экономической науке — требование равенства граждан в распределении ограниченного ресурса.Отсутствие должного соответствия между этими сущностями оценивается как несправедливость.
Нам тоже такое задавали
Объяснение:
Безлюдний берег здавався таким, як колись у дитинстві, як часом бачив він у снах, у кучерявих верболозах, що подекуди припадали до води, купаючи у Пслі свої зелені чуби. А далі вигрівалися піщані висипи, немов вибілені сонцем полотна, на яких подекуди виднілися підбіл та зелена рута.
Зелений острів. Так здавна люди звали мальовниче урочище в межиріччі Псла і Хортиці, омите з трьох боків голубою течією. Коли ж навесні вся ця оболонь заливалася повінню, тоді вона була схожа на своєрідне море, у якому купалися дерева, неначе зелені вітрила шаланд. Усі довколишні луки залиті водою, і тільки в середині травня ріки входили у свої береги. Та й тоді, щоб потрапити сюди, треба було пере на човні або перейти вбрід кілька рукавів і старих річищ.
Тихе чарівне місце. Трохи далі від Псла над розплесканими озерцями й затоками росли тополі, осичина, вільхи, берези й дуби. Де-не-де темною стіною здіймалися зарості вільшини, а на ній плівся білястий хміль із золотими китичками і розливав довкола ніжні пахощі.
І докоряв собі Береговець, що малював іноді казна-що, вигадував неіснуюче. Або ще гірше: крутився в щоденній суєті суєт, марнував час... І, може, від того не знав радості й щастя творчості.