1. Имя героя литературного произведения. 2. Два слова, описывающих героя (внешность, воз- раст, черты характера). 3. Три слова, описывающих место действия. 4. Четыре слова, характеризующих проблему (тему) произведения. 5. Пять слов, повествующих о первом событии. 6. Шесть слов, повествующих о втором событии (что происходит с героем и его окружением по ходу сюжета). 7. Семь слов, повествующих о третьем событии (что предпринимается для ре- шения проблемы). 8. Восемь слов, описывающих решение проблемы.

ответ:Граматическая основа - ГО ,

Деепричастный оборот - ДО ,

Причастный оборот - ПО

1) Тайга , убаюканная прохладой,засыпала . Где-то в чаще,не добежав до нас, заглох ветерок ( ГО - Тайга засыпала , ветерок заглох , ПО - убаюканная прохладой , ДО - не добежав до нас )

2) Малейший звук , зародившийся в тишине ущелья , сразу усиливался, множился ,отражаясь от ворчливых скал . ( ГО - звук усиливался,множился , ПО - ародившийся в тишине ущелья , ДО - отражаясь от ворчливых скал)

3) Высоко проносятся прозрачные клочья туч ,роняя остатки снега . (ГО- клочья туч проносятся , ДО - роняя остатки снега )

4) Кто-то торопливо пробежал,шурша по насту(?)навстречу звуку, и замер , будто затаившись (ГО - кто-то пробежал и замер, ДО - шурша по насту навстречу звуку , будто затаившись )

5) Горячим пламенем горел костёр , бросая в темноту скупые блики света . (ГО-костер горел , ДО - бросая в темноту скупе блики света )

6) Мы то карабкались по россыпям , взбираясь на хребты ,то пересекали альпийские луга ,то бесшумно шагали по молчаливому кедровому лесу ,устланному зеленым мхом . ( ГО - мы карабкались,пересекали,шагали , ДО - взбираясь на хребты , По - устланному зеленым мхом )

Объяснение:

Канів. Одне з наймальовничіших і найдавніших міст у лоні незалежної Української держави. Ідеться про святу землю, де започаткувалося звитяжне українське козацтво і яка береже вічний сон безсмертного Кобзаря. Це прадавнє поселення сла­виться прекрасними людьми, унікальними майстрами й свя­тими горами.

Одягнені в зелені шати, чергуючись із рукотворними ла­нами й луговими килимами, дібровами та гаями, гори набува­ють особливої привабливості. Саме про них слова поета Павла Тичини, добуті з глибини великого серця: «І ви, канівські рідні висоти, із живим, вічно трепетним серцем Тараса, для нас вищі від усіх на світі гір».

Та й цим не вичерпується винятковість Канівських гір. Вони мають незвичайну будову: їхні породи зім’яті в складки химерних форм, роздроблені й покривлені. За своєю непо­вторною структурою канівські висоти унікальні. Археологи й палеонтологи в глибинах канівських ярів читали, як по від­критій книзі природи, історію невпинного розвитку життя на планеті Земля.

Довідавшись про утворення й археологічне минуле гір, що сусідять зі славним Дніпром, зважтеся на подорож у наш ма­льовничий край, аби на власні очі побачити кожну з них.