1. Переписать, вставить пропущенные буквы, расставить знаки препинания,
раскрыть скобки
Диктант
КАНАРЕЙКА
Эту певч…ю птич(ь)ку можно увид…ть у нас только в клетках. Она пр…жилась у
чел…века и раду…т его чудес(т)ным пени…м во все врем…на года. Почему же
канарейка а не какая(нибудь) веселка, напр…мер?
Родина птиц(и;ы) – К(к)анарские …строва. Дик…е пре(д;т)ки канаре…к
(не)отл…чались разнообрази…м форм окраски и оп…рения. Мес(т)ные ж…тели
д…ржали их в н…воле ради пен…я. В конце XV века К(к)анарские …строва были
з…воеваны И(и)спанией. Мор…плаватели …братили вн…мание на м…лодич(ь)но
п…ющих птич…к и стали пр…возить их в Е(е)вропу. В арист…кратических кругах
в…зникла мода на канареек. Англ…чане сумели выв…сти канареек самых разных
ра(з;с)цветок, например, оранж…во(крас(т)ную) с темно(зеле(н;нн)ыми) крыльями
гиган(т)ских манчестерских. В Ро(с;сс)и… разв…дение канареек стало любимым
развл…чением тульских маст…ровых людей.
(По В. Волиной)
(105 слов)
Задания к тексту:
1) Выпишите из текста все местоимения, определите их по разряды. Местоимений каких
разрядов нет в тексте? Приведите свои примеры.
2) Подчеркните местоимения как члены предложения.
3) Выполните синтаксический разбор выделенного предложения.

як відомо з тексту роману дж. свіфта «мандри гуллівера», головний герой, гуллівер, потрапив у ліліпутію.

жителі цієї країни, ліліпути, досить дивні. вони у дванадцять разів менші за гуллівера, але їм вдалося його зв’язати. звичайно, герой міг вирватися з цієї не­волі, адже він був сильним, але скорився, бо ліліпути-таки завдавали йому болю. гуллівер дозволяв робити з собою що завгодно, покірно сприймав усі вчинки лілі­путів, бо вважав нетактовним порушувати закони гостинності. незважаючи на те, що людина-гора, як ліліпути назвали гуллівера, сприймав усі умови угоди, навіть якщо вони були принизливими для нього, він не був вільною людиною.

гуллівер погоджується жити на прив’язі, дозволяє обшукувати кишені, схиля­ється перед імператором і починає говорити з ним улесливо й запопадливо. слід сказати, що героя не тривожить ганебність його становища, і складається вражен­ня, що в нього немає жодних нарікань на свою долю.

дивно, але велетень став маріонеткою у ліліпутів! мабуть, атмосфера під­лабузництва вплинула і на гуллівера, і він теж пристосовується до певних умов життя.

але стався один випадок, який змінив ставлення гуллівера до ліліпутів. геро­єві загрожувало страшне покарання з боку імператора ліліпутів: гуллівера мали осліпити. на думку ліліпутів, очі гулліверові зовсім не потрібні, «адже можна ди­витися на світ очима міністрів». тобто мета ліліпутів — нівелювати його як осо­бистість, зробити з нього покірного слугу. цей факт змусив його переглянути свої погляди, у гуллівера прокидається людська гідність, що породжує рішучість, здатність до активних дій. він тікає до блефуска. а за кілька місяців повертаєть­ся до ії.

я подумала про те, що жителі фантастичної країни ліліпутії надто маленькі. вони дуже метушливі, нагадують чимось комах, але живуть за людськими закона­ми, розв’язують людські проблеми, дрібні й нікчемні вони у ліліпутів, яких поло­нили улесливість, підлабузництво, ницість, підступність. їхнє королівство лише на перший погляд здається нормальним, а насправді ним править ницість і зло. зро­бивши своїх героїв маленькими, свіфт не хотів образити людей низьких на зріст. страшним є не маленький зріст, а маленька душа, не здатна на благородство.

тому слід завжди пам’ятати, що ніколи, ні за яких обставин не треба забувати про людську гідність, яка не дозволить плазувати ні перед ким.

источник: як не перетворитися на ліліпута? - твори | зно

в воздухе в саду было пусто, и только нежная музыка наполняла эту пустоту какой-то непередаваемой прелестью.

наташа кончила и, рассеянно пригнувшись к роялю, задумчиво засмотрелась в окно. аплодисменты слушателей с террасы вывели ее из задумчивости.

она встала, вышла на террасу, весело поздоровалась и заявила: «а мамы и зины нет дома».

«это, конечно, грустно, — пренебрежительно ответил корнев, — но так и быть, могут подольше на этот раз не являться».

«ну, », — махнула рукой наташа. и, присев на ступеньки, заглядывая на небо и в сад, сказала: «скоро потянет прохладой ».

«а пока положительно дышать нечем», —ответил корнев, присаживаясь возле нее