100
вы задумывались, почему на севере царствует белый медведь? конечно, потому, что он живёт на безкрайних белоснежных просторах. белого медведя трудно разглядеть среди ослепительной белизны.
но не повсюду суровая зима превращает землю в серебристо-белую скатерть. а когда это происходит, многие животные меняют свою окраску. к зиме, например, белеют перья куропатки и серая шерсть зайца.
кстати, иногда зима приходит с опозданием.зяц уже в беленькой шубке, а земля ещё чёрная. плохо тогда беляку! вот сидит он под ёлочками и ждёт, пока забелеет всё вокруг. а уж зима-белоснежка объязательно постарается : выбели все деревья и кусты, покрое беловатым налётом каждую веточку в лесу. вот тогда белячок радостно пустится вскачь.лучшая одежда ы лесу - это самый не заметный костюм
нужно го и все! тоесть грамматическая основа.
Там где в 1946 году был сначала положен лишь камень о павших , в том же году после конкурса появился самый большой советский памятник в Берлине как "символ победы славной советской армии над гитлеровским фашизмом".
В центре памятника, построенного из гранитных тесаных камней из снесенного здания Новой рейхканцелярии, находится 13-м бронзовая скульптура советского воина с мечом, опущенная на разбитую свастику, и немецким ребенком на руках. Здесь нашли свой вечный покой более 5 тыс. погибших советских солдат.
Памятник советским воинам в Тиргартен (Tiergarten)
Уже 11 ноября 1945 года был открыт первый советский памятник в Берлине. Его сознательно поместили в месте запланированного Шпеером (немецкий архитектор, автор развития Берлина - столицы мира) пересечения Осей <<север-юг>> и <<запад-восток>>. Для окаймленного двумя танками Т-34 прохода с колоннадой, перед которым стоит красноармеец, использовали тесовый камень из Новой рейхканцелярии. Позади парка захоронены 2200 солдат, погибших при штурме рейхстага. В 1967 году под территорией памятника были найдены три тоннеля нацистского периода , задуманных как часть свободно перекрещивающейся системы туннелей под запланированным крестом Оси. В конце войны в этом месте работали укрытые от бомб военные заводы.
як відомо з тексту роману дж. свіфта «мандри гуллівера», головний герой, гуллівер, потрапив у ліліпутію.
жителі цієї країни, ліліпути, досить дивні. вони у дванадцять разів менші за гуллівера, але їм вдалося його зв’язати. звичайно, герой міг вирватися з цієї неволі, адже він був сильним, але скорився, бо ліліпути-таки завдавали йому болю. гуллівер дозволяв робити з собою що завгодно, покірно сприймав усі вчинки ліліпутів, бо вважав нетактовним порушувати закони гостинності. незважаючи на те, що людина-гора, як ліліпути назвали гуллівера, сприймав усі умови угоди, навіть якщо вони були принизливими для нього, він не був вільною людиною.
гуллівер погоджується жити на прив’язі, дозволяє обшукувати кишені, схиляється перед імператором і починає говорити з ним улесливо й запопадливо. слід сказати, що героя не тривожить ганебність його становища, і складається враження, що в нього немає жодних нарікань на свою долю.
дивно, але велетень став маріонеткою у ліліпутів! мабуть, атмосфера підлабузництва вплинула і на гуллівера, і він теж пристосовується до певних умов життя.
але стався один випадок, який змінив ставлення гуллівера до ліліпутів. героєві загрожувало страшне покарання з боку імператора ліліпутів: гуллівера мали осліпити. на думку ліліпутів, очі гулліверові зовсім не потрібні, «адже можна дивитися на світ очима міністрів». тобто мета ліліпутів — нівелювати його як особистість, зробити з нього покірного слугу. цей факт змусив його переглянути свої погляди, у гуллівера прокидається людська гідність, що породжує рішучість, здатність до активних дій. він тікає до блефуска. а за кілька місяців повертається до ії.
я подумала про те, що жителі фантастичної країни ліліпутії надто маленькі. вони дуже метушливі, нагадують чимось комах, але живуть за людськими законами, розв’язують людські проблеми, дрібні й нікчемні вони у ліліпутів, яких полонили улесливість, підлабузництво, ницість, підступність. їхнє королівство лише на перший погляд здається нормальним, а насправді ним править ницість і зло. зробивши своїх героїв маленькими, свіфт не хотів образити людей низьких на зріст. страшним є не маленький зріст, а маленька душа, не здатна на благородство.
тому слід завжди пам’ятати, що ніколи, ні за яких обставин не треба забувати про людську гідність, яка не дозволить плазувати ні перед ким.
источник: як не перетворитися на ліліпута? - твори | зно