Вариант 1
1. Укажите предложения, в которых средством выразительности речи является эпитет.
1) От этого чихания болел живот, в глазах стояли слёзы, а нос горел, как раскалённый.
2) И лежит он на жёсткой, горячей койке один, как отставший от поезда.
3) Словно он не и чихает, а совершил какой-то подвиг. Ранен. Попал в госпиталь.
4) В саду горит костер рябины красной.
5)Он ел не торопясь, растягивая удовольствие.
2. Укажите предложения, в которых средством выразительности речи является эпитет.
1) Но на четвёртый день малыш уже стал привыкать к теплоте рук человека.
2) А Бим калачиком ложится в ногах или, если сказано «на место», уйдёт на свой лежак в угол и будет ждать.
3) Так тёплая дружба и преданность становились счастьем, потому что каждый понимал каждого и каждый не требовал от другого больше того, что он может дать.
4) В этом основа, соль дружбы.
5)Пока свободою горим, пока сердца для чести живы...
3. Укажите предложения, в которых средством выразительности речи является метафора
1) Все они стояли здесь, сбившись в кружок, – и Катя, пушистая как одуванчик, и черномазая Танюшка, и курносая Верка, с розовыми, словно полированными, щеками.
2)Вся в пыли торчит щетина придорожного хвоща
3) Тут вся Танюшкина обида вырвалась на волю.
4) Какое высокое и какое ясное сегодня небо!
5)Анискастояла не говоря ни слова, будто не о ней шла речь.
4. Укажите предложения, в которых средством выразительности речи является сравнение
1) И тогда Костя предложил Льву оставить меня, как самого слабого, в машине, а самим, двоим крепким парням, пойти, наперекор стихии, искать дорогу и постараться выйти к людям.
2)Лежал закат костром багровым.
3) Порывы ветра раскачивали машину, и казалось, что она сейчас перевернётся и покатится вместе с нами, как перекати-поле!
4) Ветер валил с ног.
5)Неизвестно, сколько бы времени мы шли, как вдруг услышали гул и увидели свет.
5. Укажите предложения, в которых средством выразительности речи является олицетворение.
1) Мальчик искал скрипку.
2) Скрипка плакала и смеялась, она летала по небу и устало брела по земле.
3)Забормотал с гром.
4) Она уводила его от нудного дождя, от недоступной скрипки, от холодной Дианы.
5)Она пробегает мимо легко и свободно, словно никто не стоит под окнами и не ждёт её.
Объяснение:
Відомий поет Стародавньої Греції Евріпід говорив, що в світі багато дивних див, та найдивніше з них - людина. Унікальне творіння природи, суспільства і самої себе - ось що таке людина - найдивніше з дивних див -з її неповторністю, з багатоманітними біологічними рисами.
З давніх-давен філософи прагнуть розкрити суть людини, її світ, зміст, її життя. Ще філософ Сократ заклав основи філософії людини. Загально визнано, що людина - продукт біологічної еволюції. Виділення людини з тваринного світу - настільки грандіозний стрибок, як і виникнення живого з неживого.
Адже мова йде про створення такого роду живих істот, усередині якого з певного моменту припиняється процес видоутворення і починається творча еволюція людства зовсім іншого типу. Та передісторія людства і досі залишається такою ж загадковою і таємничою, як і виникнення життя. І справа тут не просто в нестачі фактів.
Справа ще в нових і нових відкриттях, іноді зовсім бентежних, парадоксальних, що хитають основи теорій, що недавно здавались чіткими і зрозумілими, переконливими. Не дивно, що сучасні наукові уявлення про становлення людини покояться в основному на гіпотезах. Більш-менш достовірними можна вважати лише загальні контури і тенденції процесу становлення людини.
Суть людини в тому, що людина - істота розумна, людина -істота, яка має самосвідомість, людина - істота моральна і вільна та ін. Поняття людини, насамперед, охоплює загальнородові риси, що відрізняють людину від інших живих істот. Поняття людини в такому визначенні стосується не якоїсь конкретної людини, а людини як представника роду людського.
Основними ознаками людини є якісні характеристики людини, які виділяють її з тваринного світу, є і її біологічна структура, а також загальні прояви соціальної суті: свідомість, мова, здібність до праці і творчості. Антропологи і філософи підходять до питання походження людини з різних і зовнішньо навіть протилежних одна одній позицій.
Антропологи стурбовані пошуками недостаючої ланки в біологічній еволюції від мавпоподібного предка людини до людини розумної. Філософи прагнуть виявити і змалювати сам перерив поступовості - революційний стрибок, що є в процесі становлення людини. Це сприяє правильному розумінню проблеми масштабів світогляду.
Давно визнано, що перетворення тварин в людей не могло бути якоюсь миттю, одноактною подією. З неминучістю має існувати тривалий період становлення людини (антропогенеза) і становлення суспільства (соціогенеза) . Це дві нерозривно зв'язані сторони одного за природою процесу - антропосоціогенеза, що тривав майже 3-3,5 мільйонів років, тобто майже в тисячу разів далі, аніж вся «писана історія» .
Из игроков изображен только вратарь, остальные на картине не видны. Вратарь, судя по одетым на руки перчаткам, по лицу, выражающему серьезность, очень опытный и не раз стоял в воротах. Вратарь стоял, ожидая атаки на его ворота. Он сразу после школы. Это понятно по его портфелю, лежащему вместо штанги.
Вратарь, игроки и зрители находятся не на футбольном поле, а на пустыре, не предназначенном для футбола.
На втором плане – мальчик за воротами и зрители. Наверное, мальчик в красном костюме хочет играет, но его не взяли, потому что он младше играющих.Но по выражению лица он сильно хочет играть.
Зрители внимательно наблюдают за игрой. Они увлечены ей. Справа от вратаря находятся развалины здания.Рядом с зрителями лежит собака с черным ухом. Вратарь был одет в футбольные трусы голубого цвета и черную кофту. Колено у него было перебинтовано, а на руках надеты перчатки.Картина была написана неяркими, приглушенными красками в тысяча девятьсот сорок девятом году. Несмотря на то, что четыре года назад кончилась война, все увлекались игрой.
На дворе осень. Погода замечательная, теплая, потому что все одеты легко: в ветровках, некоторые – малыши – в шапках, вратарь – в шортах.