1.3. Провідний мотив вірша Г. Сковороди «De libertate» — А вияв громадянської мужності поета в період посилення кріпацтва Б утвердження думки про цінність особистої свободи людини
В уславлення найвищих якостей людини: розуму, совісті, волелюбства
Г проповідь життя близького до природи Д засудження здирників і бюрократів, розпусників і пияків

1.4. І. Карпенко-Карий назвав «Наталку Полтавку»
А «кращою вказівкою майже на всі сторони»
Б «енциклопедією українознавства»
В «оперою малоросійською у двох діях» Г «праматір'ю українського театру»
Д «шедевром світового мистецтва»

1.5. Г. Квітка-Основ'яненко для написання першої української повісті «Маруся» обрав творчий метод
А класицизм
Б романтизм
В сентименталізм
Г власний оригінальний художній стиль
Д поєднання класицизму з романтизмом

2. Розкрийте питання, дотримуючись чіткості й лаконічності.
2.1. Яку своєрідну будову мають народні пісні?
2.2. Із чого складається Новий Заповіт? 2.3. Що таке літопис?
2.4. Хто зробив перший переклад «Слова о полку Ігоревім»?
2.5. Назвіть поетів-романтиків (не менше 3-х).
2.6. Тема поеми «Енеїда» І. Котляревського.
3. Зробіть ідейно-художній аналіз поезії Миколи Вороного «Ясне сонячне проміння...» Ясне сонячне проміння Золотим дощем спадає, Ухо ледве зачуває Плескі хвилі об каміння. Синє море піді мною. Наді мною - сонце красне; Небо чисте, небо ясне Усміхається весною. В серці любе почування Пишним цвітом розцвітає, І душа моя співає Гімн щасливого кохання. ів

«маруся чурай» відблиски легенди.  історичний роман у віршах «маруся чурай» писався ліною костенко в роки її вимушеного мовчання. цей твір поетеси представляє в українській літературі рідкісний жанр. працюючи над ним, ліна костенко використала ті скупі історичні, а по суті, напівлегендарні відомості про співачку-поетесу з полтави марусю чурай, що з плином часу дійшли до нас. образ марусі чурай, її пісні надихали багатьох митців і до ліни костенко: о. шаховського, л. боровиковського, с. руданського, в. самійленка. ольга кобилянська поклала сюжет марусиної пісні «ой, не ходи, » в основу своєї повісті «у неділю рано зілля копала» композиція.роман у віршах «маруся чурай» —це художня трансформація відомого сюжету про нещасливе кохання дівчини до хлопця, якого вона й отруїла,—за те, що той, зрадивши їхнє кохання, пішов до іншої. любов, зрада і помста—саме ця колізія лежить в основі однієї з пісень, що приписуються марусі чурай («ой, не ходи, »). дев'ять розділів роману у віршах «маруся чурай»—цс надзвичайно яскрава картина, на якій є: багатостраждальна українська історія з її трагічною героїкою; колоритні народні типи, взяті з різних «поверхів» українського життя xviii ст.; кохання дівчини-козачки, яке відкривається безміром душевних іраней та переживань — поетичних і трагічних; сповнений пристрасті роздум про місію слова, поезії в людському житті загалом, і в українській долі— зокрема. причому доля героїні ліни костенко не замкнута в локальну історико-етнографічну рамку: вона відкрита до вічних питань та істин. як літературний персонаж маруся чурай виявляється в одному ряду з дон кіхотом і боварі, датським принцом гамлетом і джен ейр, мавкою і героїнями романів жорж невичерпністю й величчю своєї особистості, стражданнями і злетами духу вона обернена до людей —незалежно від того, в яку добу і на якому материку вони живуть. багатотемність, поліфонізм роману ліни костенко потребували витонченої, «багатоярусної» композиції. «"маруся чурай" нагадує класичний архітектурний ансамбль, що втілює великий план, велику ідею,—писав з цього приводу і. дзюба.— поетичний матеріал розгортається "сам із себе" за законом внутрішньої необхідності і зовнішньої доцільності. кожна частина необхідна для цілості, а цілість надає кожній частині вищого значення. все живе наскрізною симфонічною взаємопов'язаністю, взаємопідсиленням».

Докія з твору "Каторжна": 

"Усім вона каторжна, усім на світі. Усі її ненавидять! А як вона його любила! Боже, як любила!.. І він зрадив. І він такий, як усі. О, прокляті!"

"Голубчику ти мій, манесенький! Поцілуй мене, — ніхто ще мене не цілував, як мама вмерли..."

 Докія з твору "Земля": 

"Її висока стать держалася вправді завсіди прямо, мов сосна, по її певній ході й по поставі, трохи штивній, можна її було вмить між іншими відрізнити, однак її гарне колись обличчя постарілося передчасно. Між гостро зарисованими, високо піднятими чорними бровами зарились хмарні зморшки, що не вигладжувалися ніколи, її очі дивилися майже все понурим, зажуреним поглядом, а коло уст зарисувалася глибока лінія болю."

"На неї можна було й дванадцять міхів усадити - се їй зовсім не вадило кидати очима блискавки, гордо заломлювати шию і летіти чи вгору, чи вділ шаленим трапом." "...вона все-таки вміла своєю працьовитістю, своїм розумом і витривалістю, своїм невтомним трудом усе лихо направити і ґаздівство так вести, що дома панував добробут і довгів не було в них майже ніяких."