1. Автор твору «Морозенко». 2. Головний герой прочитаного твору.
3. Старий дідуган, винуватець смерті головного героя.
4. Ім’я матері головного героя твору.
5. Персонаж твору. «Товсте та кругле , наче здоровенна копиця, воно десь з-за дерева взялося…».
6. Персонаж твору. Жив у дуплі. Грав сніжинкам

Наші слова- вираження власної думки, сприйняття і розуміння. Але насправді, слова нічого не варті. Говорити можна усе що завгодно, що тільки захочеш. Це "підсипає"бруду і брехні у наше життя, бо не можна наперед знати, правду ти зараз чуєш, чи ні. Тому і не треба вірити усьому що чуєш, а як же тоді розібрати, де правда, а де брехня? Насправді-ніяк. Іноді люди, коли щось кажуть, й самі не знають, правда це чи ні. Вірити або не вірити, вирішує кожен для себе окремо.
Та слова це не тільки обман. Вони до нам у вивільненні ємоцій, проявленні почуттів та спілкуванні один з одним. Впливаючи на наш настрій, вони впливають на наш світогляд, та самооцінку. Але все ще не варто забувати, не все що ви чуєте-правда, незалежно від того, звідки у вас ця інформація.

Неслухняний"Не було того дня,щоб хто-небудь не жалівся на Федька:там шибку з рогатки вибив;там синяка підбив своєму "закадишному"другові..."    Сильний"Битися з ним і не пробуй,-перший по силі на всю вулицю.Ураз тобі дасть підніжку,зімне,насяде й пита:-Ну?Нажився на світі?Говори!"          Сміливий,гордий"Тут же підскакує до Стьопки,хапа нитку й рве її до себе.Нитка тріскає,змій диркаєВигляд у нього гордий."                                Впертий"Федько не як всі діти поводиться.Він не плаче,не проситься...Мати лає,грозиться,а він хоч би слово з уст,сидить і мовчить"                                                                            Злий"-Що?Уже знов?-питає батько,глянувши на Федька.Федько ще більше насуплюється й починає колупати пальцем кінецю столу.А мати розповідає"                                                                                                    Сумний"Федько витирає сльози,що виступили з його очей,бере гроші й ховає в кишеню"                                                                                           Здивований"І за що Бог покарав такою сибірякою...А батько нічого йому не каже,"                                                                                                         Наляканий"-Скидай,сучий сину,штани!-раптом грізно звертається батько до Федька.Федько спідлоба дивиться"                                                        Втомлений"Федько ловко заткнув палицю в купу мокрою снігу,зняв шапку й витер піт:-Ху!"                                                                                  Боязкий"Федько трусився,коліна його зігнулись і хилиталися на всі боки.Він мовчав"