1. Чому Федько змушений прати свої єдині штани?
2. Хто дав карбованця Федькові аби компенсувати його втрату?
3. Чим вихвалявся Вітько на побаченні з Галею, ледь не спалівші села?
4. Що "турецький охотник" отримав від матері Галі?
5. Чим "на даному етапі" мав пригостити Вітько Галю?

У ЧЕРВНІ коли починалася русальна неділя в природі з'являлися якісь дивні істоти.Місячної ночі вони виходили з річок та озер граційні, стрункі і починали розважатись хто гойдався на рясному вітті,хтось катався на хвилях,а хто росчісував довгі коси.В народі вірять якщо зустрінеш русалку,то живим не залмшишся,бо вона ту людину залоскоче.Русалки- це бурна уява слов'ян.Та щоб з'ясувати звідки з'явилося сьлово "русалка" треба зазирнути зовсім в іншій куток історії.Колись давно в Римі було свято троянд,це свято поширилося в римській провінції.Пізніше давня Русь почала називати це свято "Русалії".Але нашим предкам не сподобався цей звичай і вони назвали їх Русалками.Слово "русалка" взяло свій початок у серкдньоморських краях і переінакшилось аж до Київської Русї P.s.Чуть не здох пока писал

Український фольклор налічує досить багато дум. усі вони по-своєму особливі і дуже цікаві. але серед них є одна, яка мені подобається найбільше. головними героями дум в основному виступають мужні, сміливі чоловіки, оборонці рідної землі, жінки зустрічаються дуже рідко. мене найбільше приваблює образ марусі богуславки з однойменної думи. ми бачимо перед собою молоду дівчину, полонену турецьким паном. у подібній ситуації багато б жінок не витримали, але не вона. маруся вижила, пристосувавшись до свого становища. можна сказати, що вона зрадила своїй країні, ставши дружиною турецького пана. але це не так. у житті їй випала складна доля, і смілива дівчина вирішила прийняти її такою, як вона є. якби вона так не зробила, то, може, і не змогла б урятувати невільників. прийнявши життя в полоні, вона розуміє, що назад немає дороги, що в україну вона більше не повернеться: та нехай мене, дівки-бранки, марусі, попівни богуславки, з неволі не викупає, бо вже я потурчилась, побусурменилась для розкоші турецької, для лакомства нещасного! ми не знаємо, що сталося з нею після втечі невільників. можливо, пан її за це жорстоко покарав. але вона, незважаючи на це, врятувала полонених: вислухай, боже, у просьбах щирих, у нещасних молитвах нас, бідних невольників! проста українська дівчина маруся, забувши про себе, героїчно визволила невільників з турецького полону. тим самим вона заслужила собі вічну пам’ять і вдячність україни.