1. Чому Люба прийшла до Михайлика й покликала його до загороди? 2. Чому Люба посоромилася їхати селом на
возі разом із Михайликом, коли вони ввечері
поверталися додому?
3. Хто це приїхав до Михайлика, чому він його не
впізнав?
4. Що вже вмів робити і що знав хлопчик, коли батько привів його вперше до школи? Хто його навчив?
5. Де хлопчик мав узяти чорнило для письма? б. Коли почало калюжі затягувати першим льодом, Михайлик мчав до школи, наче ошпарений. Яке вміння від цього виробилося в
нього?
7. Чому дивувалися люди в селі, школярі тицяли пальцями, а Михайлик мало не плакав із жалю? 8. Які гостинці купив батько хлопцю на ярмарку? 9. Які дідові слова пригадав Михайлик, коли
побачив батьків подарунок? 10. Яка особливість була в малого Михайлика,
тому він і став у майбутньому
Відповідь:
Моя бабуся живе в селі, у власному обійсті. Бабуся добре зберігає народні традиції, тому в неї справжня українська домівка. Її будиночок чисто побілений. Кругом будинку насаджені вишневі дерева квіточки: чорнобривці, анютині вічка, нагідки. Рами вікон бабуся за звичкою фарбує у синій колір, а лиштву, що прикрашає вікна, теж білить.
На вікнах висять білосніжні мережані фіранки.
В самій хаті теж панують чистота та затишок. Бабуся вмикає телевізор лише ввечері, бо вдень зайнята з господарством. Тому в хаті зазвичай тихо.
Підлогу та стіни
вкривають паласи та коври. Меблі в бабусі залишилися ще з радянських часів. Вони зроблені з натурального дерева та досить важкі.
Блищить старомодне дзеркало-трюмо, що його старанно начищає бабуся. Стіл прикрашають ажурні серветки-макраме, створені бабусею власноруч.
У залі на стіні, за традицією, висить ікона Богородиці, вбрана у два білих вишитих рушника. Це ще весільні рушники моєї бабусі. Перед неї поставлена лампадка, яку засвічують на свята.
Поряд зберігається бака за свяченою водою, принесеною з щорічної Водохрещі.
Хоч будинок і опалються сучасним газовим котлом, на кухні зберігся комин. Тепер на ньому виставлені нарядні горщики. На кухні завжди пахне чимось смачненьким. А ще – пучечками пряних трав, які бабуся вивішує над комином.
А на день Трійці бабуся вкриває комин свіжим духмяним зіллям, і воно пахне на всю хату!
Пояснення:
вот так как то
Твір з'явився у XVI столітті і відомий у багатьох варіантах. Упродовж кількох віків його текст змінювався. Відносно фіксований виклад зберігся з XIX ст.
Основа сюжету — розповідь про трагічну загибель народного улюбленця, Байди. Документально це прізвище не зафіксовано, однак реальні історичні деталі сюжету дали підстави для пошуків конкретної особи, факти із життя якої покладено в основу оспіваного в думі образу. Існує кілька версій щодо його прототипу. Слово «Байда» сприймається як власна назва, додаток до прізвища — Байда-Вишневецький. Для тієї доби звично було давати героям влучні прізвиська. Однак українській мові відома й загальна назва «байда», яка ще наприкінці XIX століття вживалася на позначення гультяя, людини безтурботної. У сучасній літературній мові є спільнокореневі слова: «байдикувати», «байдуже».
За сюжетом, значення «гультяй» щодо слова «байда» не вмотивовується, хоча герой і п'є горілку «не день, не два, не одну нічку та й не годиночку». Насправді козаки так і проводили вільні від боїв і походів дні.