1. Ідеєю оповідання «Білий кінь Шептало» є (з 1 – 20 завдання по 0,5 б.)
А захоплення прагненням особистості позбутися туги, жалю
Б заклик до активної життєдіяльності
В нівелювання самобутньої особистості під впливом натовпу
Г засудження легковажності, надмірної гордості
2. Шептало змалку найбільше ненавидів
А самотність
Б пихатість Степана
В бригадне дворище
Г табун, гурт
3. Кульмінацією оповідання є
А на волі кінь відчув себе особистістю
Б Шептало біля водопою
В самотність коня
Г головне – знати про свою білизну
4. Головною проблемою у творі є
А підступність і зрада
Б формування особистості, роздвоєність її душі
В мораль і бездуховність
Г людина та природа
5. Інші коні недолюблювали Шептала, бо
А у нього й досі не загоїлася на спині ранка, уподобана ґедзями
Б він не любив бути в загорожі
В у нього особливі стосунки з конюхом
Г на пасовиську волів бути на самоті
6. Кінь забуває про все, окрім одного:
А глузування з нього інших коней і хлопчика
Б безглуздого кружляння в приводі
В відрази після водопою
Г тремтливої ілюзії волі та влади
7. Подумки Шептало критикував деяких коней за
А бездіяльність
Б обмеженість
В безхарактерність
Г надзвичайну покірність
8. Кінь Шептало найбільше соромився
А становища робочої худобини
Б бути осторонь від інших коней
В зневаги конюха
Г прикидатися покірним
9. Шептало піднімає голову й ласкаво ірже тому, що
А нарешті знайшов спільну мову з табуном
Б він може більше відпочивати
В його охоплює солодке почуття прощення й солідарності з конюхом
Г Степан усе частіше направляє його до міста
10. Усе життя для Шептала запаморочливо пахнув святковістю
А луг
Б ліс
В цирк
Г чистий водопій
11. Мати розповідала Шепталові про
А гордих білих коней
Б недосяжну волю
В покірність і слухняність
Г любов до життя
12. . Глибока образа охопила душу білого коня, коли
А Степан безжально вдарив батогом
Б його позбавили завтрашнього відпочинку
В треба котити воза ранковою міською вулицею
Г його постійно залишали самотнім
13. Через поблажливо-зверхній дотик білий кінь
А низько схилив голову
Б перестрибнув рів і помчав у лугову синь
В сумно заіржав
Г зачепив копитом хлопця
14. Білий кінь заіржав грізно та бойовито, перегукуючись із громами, тому що
А розізлився на Степана через побиття
Б відчув себе дуже сильним
В вирішив помститися табунові
Г хотів налякати малого хлопця
15. Неприємний спомин засмоктав у Шепталових грудях:
А шелест соломи по стерні, щем спини
Б розлука з матір’ю
В Степанові дорікання
Г намагання хлопчика загнуздати білого коня
16. Шептало не міг стримати буйної радості, бо
А відчув запах справжньої волі
Б навколо було чимало соковитої трави
В був самісінький на всю луку
Г мокрі мітлиці лоскотали черево та груди
17. У водянім дзеркалі Шептало побачив себе
А переляканого через грім
Б сумного
В незвично білого
Г гордовитого
18. Образ білого коня завжди уособлювався з
А благородством і ніжністю
Б життєвою енергією, силою та гордістю
В непокірністю та нестримністю
Г бажанням бути завжди щасливим
19. Білий кінь вирішив, що краще вже й надалі прикидатися
А сіреньким і покірненьким
Б полохливим і стурбованим
В увічливим і розсудливим
Г самотнім й ображеним
20. Шепталу раптом закортіло почути Степанів голос, бо
А нарешті втамував спрагу чистою водою
Б почував себе ніяково через утечу
В наполохали яскраві блискавки
Г прокинулася винувата довірливість до кривдника
21. Установіть відповідність між сюжетним елементом й уривком з твору (2 б.)
А зав’язка 1 повернення Шептала до конюшні
Б розвиток дії 2 відчуття справжнього щастя на волі
В кульмінація 3 життєві перипетії Шептала
Г розв’язка 4 конюх Степан із Шепталом вирушив за зеленим харчем
5 знайомство читача з білим конем
У пісні розповідається, як козаченьки, що «засвіт встали», вирушають у похід. Козак заспокоює свою кохану Марусю та просить Богу за нього. Проводжає мати свого сина в далеку дорогу й просить його «через чотири недільки» додому вертатись. Молодий козак не вірить, що швидко повернеться з походу, бо «кінь вороненький в воротях спіткнувся». Син не знає, чи вернеться живим, чи ляже в полі, а тому просить матір прийняти його кохану Марусеньку «як рідну дитину». Мати бідкається, що ж то за час настав, «щоб чужая дитиночка За рідную стала»
ответ:Пісня виникла, ймовірно, у другій половині XVII століття[2]. Найстаріший варіант зафіксований на Галичині в записах Доменіка Рудницького 1713 року «Пісні різні і деякі на ноти перекладені»[3]. Срезневський і Каманін пов'язували пісню з Михайлом Дорошенком та Петром Конашевичем-Сагайдачним[4][5] часів хотинського походу. Максимович припускав дату виникнення пісні часами Петра Дорошенка, вбачаючи в Сагайдачному когось із старшин запорозького куреня[6]. Яворницький, посилаючись на Максимовича, припускав, що це був кошовий отаман, сподвижник гетьмана Петра Дорошенка Григорій Сагайдачний.[7] Датування пісні другою половиною 17 століття підтримували В. Антонович, М. Драгоманов[8], Б. Грінченко[9].
У Дрогозденкові Б. Грінченко вбачав брацлавського полковника Дрозденка; текст із збірника Доменіка Рудницького він визначав як літературний.
М. Євстахевич[10], припускала, що «Дрогозденко» — це Дрозденко, сотник, «котрий привів Дорошенкові гетьмана Задніпрянської України Брюховецького в червні 1668 р., після чого Брюховецький був убитий», а Сагайдачний — «правдоподібно, не Петро Конашевич-Сагайдачний, а Григорій Сагайдачний, кошовий отаман в 1686 р.»[11].
Існує польський варіант пісні «По широкій Україні», де замість Сагайдачного згадується київський воєвода Стефан Хмелецький, прозваний «бичем татарським» за перемоги над татарами[12].
Інші назви: «Ой на горі да женці жнуть», «Ой на горі та женці жнуть», «Ой на горі женці жнуть», «Гей, на горі та женці жнуть», «Гой, на горі женці жнуть».
З часом мелодію пісні було використано Євгеном Адамцевичем при написанні «Запорозького маршу» та оркестрою ЗПО ЗСУ у «Козацькому марші».
Объяснение: