1. До художніх напрямів тництва не належить:
а) романтизм;
б) класицизм;
в) реалізм;
г) сентименталізм.
2. Ознакою (-ами) романтизму є:
а) християнські мотиви, наявність героїчних епосів;
б) мотиви самотності, бунту, нескореності;
в) віра у велич розуму, Природи;
г) гуманізм, піднесення земної краси, міфологізм.
3. У ліриці Лермонтова найпомітнішим є мотив:
а) історичний;
б) фантастично-романтичний;
в) фольклорний;
г) світової скорботи.
4. Літературний напрям, у якому одними з основних ознак є аналітизм, розкриття впливу соціального середовища на людину, — це:
а) романтизм;
б) реалізм;
в) класицизм;
г) сентименталізм.
5. Еліза не мала бажання брати шлюб із багатієм, тому що:
а) була закохана в бідного сусіда;
б) спочатку сама хотіла розбагатіти, побачити світ;
в) вважала це торгівлею собою;
г) її батько це не схвалював.
6. У цитаті з повісті Шолом-Алейхема «Тев’є-молочар»: «Авжеж, авжеж,— кажу,— від вашої ласки, Реб Лейзер-Волф,— голова може попухнути: взимку снігу не ви це ми знаємо вже давно, ще з старих часів» використано такий засіб комічного:
а) гротеск;
б) парадокс;
в) іронію;
г) гумор.
7. Назвіть твори, у яких діють такі персонажі:
а) Дервіль;
б) Ляпкін-Тяпкін;
в) Нора;
г) Альфред Дулитл.
8. Назвіть автора, який:
а) належав до представників двох літератур;
б) одружився з українкою;
в) використав у своєму творі античний міф;
г) написав усього один значний твір.
9. Чим різняться соціально-побутовий літературний твір і філософський?
10. Представниками літератур яких країн або народів є Й. К. Ф. Шиллер, Е. В. Сіґал, Г. Гейне, М. Ю. Лермонтов, Н. Г. Лі, Дж. Свіфт, Дж. Ґ. Н. Байрон, Р. Д. Бредбері, Й. В. Ґете, Шолом-Алейхем, Б. Шоу, О. де Бальзак, О. С. Пушкін, М. В. Гоголь?
11. На основі прочитаних упродовж навчального року творів наведіть приклади «маленьких людей».
12. Чим «нова» драма відрізняється від «старої»?

Климко розплющив очі , перше ,що він побачив перед собою, - схвильоване обличчя свого друга Зульфата, який стояв над ним.
 - Нарешті оклигався! Майже два дні без памяті був, а я весь цей час місця собі не знаходив, переїхав до тебе. Головне знаєш, що - тебе урятувала сіль, куля , якою в тебе вистрілили потрапила у мішок з сіллю, а ти залишився живий, тільки оглушило бідолаху.
- Справді?- невірячи словам друга перепитав пересохлими губами Климко.
 - Авжеж, якщо б ні ми з тобою зараз не розмовляли.Ну не будемо про погане, ось ти одужаєш і все стане на свої місця, аби тільки війна скінчилася!

Недаремно говорять: «Життя прожити — не поле перейти». І прожити своє життя без помилок не вдається нікому. Хоч існує прислів’я: «На чужих помил­ках вчаться», — але частіше люди вчаться на власних. Можливо, так краще відкладається у голові та серці. Але кожного разу, коли хочеш щось зробити, треба гарненько подумати. Часто емоції чи незнання справи не дають змоги все обдумати так, як хотілося б. Думаю, що саме емоції, бажання похизува­тися перед товаришами рухали вчинками героя оповідання Є.Гуцала «Сім’я дикої качки». Юрко — міський хлопчик, який кожного літа приїжджає до бабусі в село. Тося — сільська дівчинка. їй дуже цікаво спілкуватися з Юрком, той розповідає про місто різні історії. Дівчинка вірить, не здогадуючись, що всі історії не зовсім правдиві. Одного разу діти побачили, як дика качка вела свій виводок до води. Зворушлива картина. Але в Юрка виникло бажання спіймати таку здобич.Не звертаючи уваги на розпачливий крик качки, він забрав пташенят. Не зважав хлопець і на прохання й пояснення Тосі, чому цього не можна робити. Юр­ко запевняв дівчинку, що буде турбуватися про пташок. А чи потрібна його тур­бота качатам? Звичайно, що ні. Хоча вдома хлопець знайшов ящик, насипав зерна, пташенята гинули на очах. Юркові набридло дивитися на маленьких. Він полишив їх і пішов звати сільських хлопців, щоб похизуватися своїм уловом. Тося вже не могла стримувати свої переживання. Дівчинка забрала знесилених каченят і понесла до води. Юрко не знайшовши пташенят, одразу зрозумів, куди вони поділися. Прибігши в ліс до ставка,хлопці побачили Тосю. Дівчинка, поклавши на воду пташенят, водила руками по воді. Хлопці кинулися їй до але сили покидали каченят.Дуже хочеться вірити, що сім’я дикої качки все ж таки вижила. Юрко запев­няв себе, що вони живі і щасливі. І хоча тепер він точно відчував свою провинні шкодував про скоєне, але виправити помилку вже не міг. Тож недаремно гово­рять: «Сім раз відмір, а один раз відріж». Жахливий вчинок, якому не можна знайти виправдання. Хлопець вчинив не­розсудливо, не прислухався до слів Тосі. Треба любити і берегти природу, при­слухатися до порад друзів. Не можна бавитися пташенятами, їжачками чи будь-якими іншими братами нашими меншими. Ми всі є частинкою природи.