1. Хто на Щуку подав до суду «бумагу»?
а) Невідомо;
б) Осли;
в) Лисичка.
2. Скільки суддів розглядало справу Щуки?
а) Семеро;
б) п’ятеро;
в) троє.
3. У чому звинувачувалася Щука?
а) Ображала мешканців ставка і не давала їм жити;
б) вкусила людину за палець;
в) розруйнувала греблю.
4. Л. Глібов говорить про суддів, що це народ:
а) хитрий і розумний;
б) справедливий та чемний;
в) добрячий та плохий.
5. Лисиця в суді була представлена як:
а) свідок;
б) секретар;
в) стряпчий.
6. У чому була суть першого вироку, який винесли судді по справі Щуки?
а) Ув’язнити на один рік;
б) зварити з неї юшку;
в) повісити на вербі.
7. Яку пропозицію подала Лисичка суддям стосовно покарання Щуки?
а) Спалити живою на вогнищі;
б) миттєво розстріляти;
в) кинути у річку.
8. Хто зайвий у запропонованому ланцюжку героїв твору: Осли, Сорока, Шкапа, Цапи, Щука?
а) Осли;
б) Сорока;
в) Шкапа.
9. Кого з героїв твору Л. Глібова «Щука» стосується прислів’я: «Не те в Кузьми на умі»?
а) Щуки;
б) Лисиці;
в) Цапа.
10. В якому році Л. Глібов написав байку «Щука»?
а) 1856;
б) 1847;
в) 1858.
11. Лисиця називає у байці Щуку:
а) негідницею;
б) розбійницею;
в) пройдохою.
12. Яка думка про правду висловлюється у творі?
а) «Правда і у вогні не горить, і у воді не тоне»;
б) «Як не мудруй, а правди ніде діти»;
в) «Добрі вісті не лежать на місц

Вони кмітливі, не боязкі, підслуховують плани Тишкевича та пана Кобильського. У них є хоробрість, відвага, чесність, справедливість. У 2 розділі вони хотіли піти зі Швайкою. Але він не дозволив їм піти, тому що вони маленькі, і сказав, що їм треба підрости. Вовка Барвінка вони також залишили на сторожі.  Він поклав свою голову Санькові на груди і дивився на зірки. Грицик був розумний, інколи допитливий. Коли Санько охороняв курчат, тоді прийшов Грицик і сказав, що вони йдуть козакувати. Він також схотів піти. А мама відповіла: А як же курчата?  Санько відказав: - Так ти ж є дома, ти й посторожуй! Мама відповідає: - От реп"ях малий! Ну йди, тільки ж дивись мені, допізна не гуляй, бо шукати не стану. А він не чув і пішов.

Чи часто ми, називаючи когось другом, задумуємось, а що ж це насправді таке – справжня дружба? Мабуть, що ні. Хтось один скаже: „В мене дуже багато друзів!”, але якщо його спитати, хто для нього є справжнім другом, він задумається і не зможе відразу відповісти.
А яким же має бути справжній друг? Чи є якісь загальнообов’язкові правила , „закони” справжньої дружби? На мою думку, правил немає і не бути не може. Тому що дружба вище цього...
У кожного свої уявлення про дружбу і справжнього друга. Для когось справжній друг – це той, хто „завжди ходить зі мною на різні вечірки і може позичити мені грошей”, а для когось – зовсім ні.
Для мене справжній друг – це той, хто не обмане і скаже правду, якою б гіркою вона не була. А ще друг ніколи не відмовить у до Коли потрапляєш в складну ситуацію, то першою протягнутою рукою буде рука СПРАВЖНЬОГО друга і, коли втрачаєш сили йти по життю далі, першим плечем підтримки буде плече СПРАВЖНЬОГО друга.
Друг перевіряється в біді і, щоб зрозуміти, чи друг поряд з тобою, треба ще пуд солі з’їсти з цією людиною.
Скористаюсь однією мудрістю: „Легко померти за друга, але важко знайти такого друга, за якого легко померти!” Я згодна, і можу ще додати, що дружба перевіряється часом і життєвими ситуаціями.
Підсумовуючи, можу сказати, що, справді, дружба не має законів, але, на мою думку, має бути табу. Табу на що? На зраду і на корисливість. Адже, коли з’являється або те, або інше, то дружба перестає існувати, як на мене. А ви зі мною згодні?