1 Хто сказав: "Те, що нас не вбиває, робить нас сильнішими."
А. Ніцше.
Б. Усі так кажуть.
В. Гофман.
Г. Селінджер.

2. Як вирішив Голден свої проблеми зі школою?
А. Втік.
Б. Перевівся до дистанційної.
В. спалив її
Г. Домовився зі старим Спансером.

3. Кого Голден любив?
(Треба, щоб для відповіді тобі підійшли ОБИДВА персонажі.)
А. Саллі та Д. Б.
Б. Фібі та Аллі.
В. Стрейдлейтера та старого Спенсера.
Г. Еклі та містера Антоліні.

4. Чим переважно займався Голден (Майже весь час)?
А. Клеївся до дівчат
Б. купував дурнуваті капелюхи
В курив
Г говорив по телефону
Д Бився з сусідами

5. Яка його улюбленя лайка?
А. КАналья
Б бовдур
В одоробло
Г паскуда
Д недумок

6. Із ким Голден Колфілд любив грати в шашки?
А з Еклі
Б із Джейн
В зі Страдлейтером
Г із Фібі

7. Кого мав ловити в житті Голден Колфлд?
А дітей
Б дівчат
В правопорушників
Г метеликів

8 Хто мав на голові три чарівні золоті волосинки?
А Старий Спенсер
Б Крихітка Цахес
В Голден Колфілд
Г саллі Гайс

9 Яку суперсилу надавали цьому персонажеві ці волосини?
А він міг привласнювати досягнення й принади інших собі
Б він умів складати вірші, особливо про листя трави
В він міг цілу ніч розвозити мертвих риб по домівках знайомих
Г в нього ніколи не закінчувалися цигарки

10 Як Крихітка Цахес прибув до міста?
А на попутці
Б телепортнувся
В пішки
Г верхи на коні

11 Чому Гофман додав до свого імені ще й "Амадей"?
А бо це було тоді модно робити
Б щоби надати більшої ваги своїм писанням
В бо це ім'я здавалося йому милозвучним
Г бо він захоплювався Моцартом і теж писав музику

12 Як називалася найвідоміша збірка віршів Вітмена?
А "Паперові міста"
Б "Листя трави"
В "Крихітка Цахес"
Г "Ловець у житі"

Художні особливості: три частини композиції виконують роль тези, антитези і синтезу. Поезія вибудувана як монолог-звертання ліричного героя до рідного слова. Анафо­ра «О слово рідне!» увиразнює не тільки композиційну єдність, а й змістову наповненість, підкреслює щирість ліричної оповіді, схвильованість героя, зумовлює ораторські інтонації, патріотичні почуття. У серці автора виникає біль через зневажливе ставлення до рідної мови й історичне безпам’ятство співвітчизників. Наскрізна антитеза розгортає сюжет вірша. Поет використовує яскраві ме­тафори й епітети. Українське слово уподібнюється «скутому орлу», тобто поневоленому народові, слово якого звучало завжди як «співочий грім бать­ків моїх», а тепер «дітьми безпам’ятно забутий». Поет вдається до ремініс- ценцій послання «І мертвим, і живим...» Т. Шевченка, закликаючи дієво лю­бити свободу людини і народу. Для поета рідне слово, незважаючи на пере­слідування і заборони, — носій волелюбного духу народу, його безсмертя. Ідея вірша випливає з переконань митця, що рідне слово відбиває драматич­ну історію України, стало духовною зброєю народу. Зображуючи поетичний образ неповторної краси української мови і Вітчизни, поет висловлю своє творче кредо: «О слово! Будь мечем моїм! / Ні, сонцем стань! Вгорі спинися, / Осяй мій край і розлетися / Дощами судними над ним». Образ меча в Олеся перегукується з емблемою апостола Павла, у якого він символізує меч духовний: «Меч духовний є слово Боже». Автор переосмис­лює цей образ, поєднуючи в ньому духовне і творче начала; слово-меч стає атрибутом свободи і справедливості. У руслі символізму поет вдається до міфологічних образів космічного тору — сонця, синього неба, музики зір, а також біблійних образів (судні дні), які очистять рідний край від зла і стануть запорукою відродження нації, якщо вона поставить слово-меч собі на службу, оберігатиме рідне слово — символ безсмертя народу.

ответ:Жорстоке ставлення до кріпаків в образі інститутки показано особливо яскраво. Так “Освічена” панночка наказує дівчатам-кріпачкам силоміць привести хвору Устину до панських покоїв, щоб І вилаяти її: “Чого се ти ніжишся! Чому не йдеш служити? Ледащо ти! Постривай!

Я тобі таку кару вимислю, що ти й не бачила й не чула!” Важка цілоденна праця на панському дворі за наказом інститутки супроводжувалась бійкою, лайкою і катуванням дівчат: “Ганну сьогодні били, учора Параску, а завтра, мабуть, уже моя черга”, – розповідає подруга Устині, яка сама ще не видужала після панського катування. У момент своєї господарської “діяльності” поміщиця-красуня перетворювалась на потвору: “Стоока наче вона була, все бачила, всюди, як та ящірка, по хутору звивалась, і бог її знає, що в їй таке було: тільки погляне, то наче за серце тебе рукою здавить”, “Усе 5 пригнула по-своєму молода пані, усім роботу тяжку, усім лихо пекуче ізнайщла. Каліки нещасливі, діти-кришеняточка, й ті в неї не гуляли.

Діти сади замітали, індиків пасли; каліки на городі сиділи, горобців, птаство полошили, да все ж то те якось уміла пані приправляти доріканням та гордуванням, що справді здавалось усяке діло каторгою”. Необмежена влада над кріпаками робить інститутку ще жорстокішою, черствішою, бездушнішою. Коли у Катрі померла дитина, панночка зовсім не співчувала горю матері, ЇЇ цікавило лише виконання власних примх: “Чому не робиш діла? Я тобі те! Я тобі і друге!”.

Объяснение: