1. Хто з героїв світу людей є найбільшим природолюбом у драмі? В чому
полягає його любов до лісу?
2. Чи вміє берегти ліс Лукаш? Якої шкоди він завдав лісові?
3. Чому Мавка не соромиться афішувати свої родинні стосунки з лісом? Як
це показано у творі?
4. Чи можемо сказати, що лісовичка змусила сільського хлопця усвідомити,
що в лісі все живе?
5. Як ставиться до лісу Лукашева мати? Чому вона боїться лісу?
6. Чи зачудувалася красою природи Килина, прийшовши в ліс? Чи впізнала
вона якесь зілля, траву, чи виявилася знавцем лісового багатства?
7. Чи пробував дядько Лев врятувати дуб навіть після смерті? Як саме? Як
ви розцінюєте те, що дерево зрубали з могили?
Так, насправді це найвагоміша проблема. Навіть давайте наведем приклад: ти хочеш створити щось своїми руками. Але ти шукаєш ідеї в Інтернеті. Тобто ти вже не унікальний. Це один з найменших прикладів.
В 21 столітті дуже багато людей хочуть наслідувати своїх однолітків, бо вони краще вдягаються і в той же час хочуть бути оригінальними! Ви бачите закономірність?! І це не правильно. Навіщо копіювати своїх наслідувачів, якщо можна бути унікальним або унікальною!
На мою думку, кожна людина має бути неповторною, а не наслідувати когось. І вона має сама правити своїм життям, а не хтось інший.
Дякую за увагу!
Досить таки важко, серед усього розмаїття шедеврів української літератури, обрати один твір, якому можна віддати перевагу, бо кожен твір по-своєму гарний і кожен твір несе в собі певний емоційний заряд, основну думку, те що хотів показати автор. Проте, особисто в мене, зі словосполученням «мій улюблений твір» асоціюється «Лісова пісня» Лесі Українки. Ця на диво сильна людина, видатна особистість та одночасно прекрасна письменниця зробила великий внесок в розвиток літератури, всі її твори є змістовними та містять багато філософських, психологічних та історичних аспектів. Драма-феєрія «Лісова пісня» захоплює з перших рядків. Разом з героями твору читач занурюється в незвичайний, дивовижний світ магії та чудес, який гармонійно переплітається зі світом людей, з їх повсякденними справами, звичними проблемами. Мова драми також казкова, авторка збирає слова, наче перлини чи дорогоцінне каміння, а потім робить з них чарівне намисто, яке з неймовірною легкістю огортає читача. Чого варті самі лише описи головних героїв «Лісової пісні», наскільки шанобливо і витончено зображено природу в різні пори року, Леся Українка показує все живим, все в її творі має свою душу, і Вітер, і Річка, і Поле… Справедливо і чесно відображаються відносини між дійовими особами драми.
В «Лісову пісню» просто неможливо не закохатися, це дійсно окремий світ, який дає змогу відволіктися від буденних негараздів та відправитися разом із героями твору в велику, незбагненну країну мрій, спогадів та почуттів.