1. Кто живет в стране Недоладии? Объясните происхождение ее названия. В Недоладии живут не приведены в порядок дела, они из реальной жизни людей попадают в эту страну.
2. Сколько дел не довела до конца Аля, после чего попала в Недоладии?
Аля не довела до конца сто дел. Последняя, не доведено до конца дело - один вышитый крестик на полотенце, который был подарком для бабушки.
3. Можно ли сказать, что Аля откладывала на завтра то, что можно было сделать сегодня?
Аля откладывала на завтра то, что можно было сделать сегодня, ведь аля отложила работу из-за отсутствия терпения, у нее не было в то время других дел. Она отложила работу и подумала: «Завтра доши».
4. Охарактеризуйте Недоладька. Виновен ли он в том, что ему дано такое имя? Почему?
Недоладька НЕ дорисовал один мальчик, поэтому он имел странную внешность. Голову украшал кожаный шляпка с петушиной пером сбоку, шляпка сидел криво, левого уха не было, глаза на месте, зато одно больше, а второе - меньше, нос набок искривлен, губы перекошены, даже ямочка на подбородке не на своем месте, а почти у уха, губы весело улыбались, глаза смотрели ласково, а лицо было открытым и добродушным, коренастый, широкоплечий парень, стоял он, наклонившись в сторону, потому что левая нога у него была короче правой. Его имя соответствовало его странной внешности, каким его изобразил мальчик. Однако он был любезным, общительным, добрым Али.
Васи́ль Андре́евич Симоне́нко
Объяснение:
Украинский советский поэт и журналист, один из представителей поколения «шестидесятников».При жизни Симоненко свет увидел лишь один сборник его поэзии «Тишина и гром» (1962), второй сборник стихов, «Земное притяжение» (1964), вышел уже после смерти поэта. Его произведения издавались и переиздавались до 1968 года, после этого, больше, чем на десятилетие творчество Симоненко исчезло с карты украинской литературы. Возвращение поэта в литературный процесс состоялось в 1981 году, когда был выпущен его поэтический сборник «Лебеди материнства».
С 1990-х годов и вплоть до настоящего времени (2018) произведения Симоненко регулярно переиздаются, они включены в обязательную школьную программу Украины!
Объяснение:
роки ХХ ст. історики називають періодом «українського відродження». Відродженням освіти,
мови, культури. Але ніде так не виявилися свіжі настрої, як у літературі. Хоча період цей був
коротким, він ознаменований багатьма яскравими особистостями, чиї імена довгий час
замовчувалися: М. Зеров, М. Куліш, С. Єфремов, М. Драй-Хмара, М. Хвильо вий...
Звертаючись до історії, бачимо, що невід’ємно від літературного процесу, розвивається й
літературна бібліографія України. Зусиллями українських бібліографів поступово вироблялися єдині
методологічні засади літературної бібліо графії, науково обгрунтовані принципи підготовки
бібліографічних видань. На той час побачила світ велика кількість посібників, що видавалися
окремими книгами, в журналах, альманахах як списки й огляди. У кожному літературно-художньому
та літературознавчому журналі існувала рубрика «Критика і бібліографія».
30-ті роки принесли зміни: знищувались найталановитіші, творчо продуктивні, незалежно мислячі.
«Розстріляне відродження» в літературі позначилося дуже яскраво: якщо розкрити томи «Української
літературної енциклопедії» і ознайомитися зі статтями про літературознавців, критиків, письменників
20-х років, бачимо таке: «Був репресований», «Реабілітований» або «...з 1930 р. жив у еміграції».
Думка про те, що продукція літературної творчості насамперед підлягає своїм власним законам, тобто
законам мистецтва, відкидається. Ідеологічний відбір літератури стає єдино вірним.
Вивчення творчості письменників того періоду потребує багато зусиль. Бібліографічні посібники
20-х років є необхідними при дослідженні творчості репресованих письменників, літературознавців.
Надзвичайно велику вагу має перший етап роботи – ознайомлення з літературою, збір матеріалів,
потріб них для всебічного висвітлення теми, іншими словами, – орга нізація джерелознавчої бази
дослідження. Якщо бібліографи візьмуть на себе виявлення бібліографічних джерел, це значно