1. Назвіть твір, у якому героїня проголошує думку: «Хочу жити, аж життя не
зломить»:
А О. Теліга «Радість»;
Б А. Малишко «Вчителька»;
В О. Теліга «Пломінний день»;;
Г А. Малишко «Пісня про рушник»;
Д О.Гаврош «Неймовірні пригоди Івана Сили».
2. «В людині лежить невідгадана сила», - так уважає:
А Фікса ( О.Гаврош «Неймовірні пригоди Івана Сили»);
Б ліричний герой ( О. Теліга «Сучасникам»);
В Вітрогон – хлопчина (О. Теліга «Радість»);
Г Мати (А. Малишко «Пісня про рушник»);
Д ліричний герой О.Ольжич «Захочеш – і будеш»;
3. Укажіть героя, який був гордістю Боварії, ним пишалася Німеччина (О.Гаврош
«Неймовірні пригоди Івана Сили»):
А Міха Голий; В Пандорський;
Б Бієр-Мієр; Г Джебсон.
Середній рівень
Укажіть одну, дві й більше правильних відповідей.
4 Укажіть з наведених позицій ті, про які згадує ліричний герой твору А. Малишка
«Чому, сказати, й сам не знаю»:
А ворота батьківського подвір'я; В дощова або сніжна погода;
Б круглі соняхи на городі; Г сінокіс неподалік від річки .
5 Укажіть художні засоби, які використані в поезії О.Теліги « Сучасникам»:
А риторичні питання; В звертання;
Б метафори; Г анафора.
6 Хто з героїв твору за професією був поліцейським ( О.Гаврош «Неймовірні пригоди
Івана Сили»);
А Піня; В Бенцик;
Б Фікса; Г Миколайчик.
Достатній рівень
Установіть відповідність.
7 Між твором і образом, який фігурує в цьому творі.
1. О. Теліга « Сучасникам» А Дощ
2. А. Малишко «Вчителька» Б Чемпіон
3. О. Ольжич «Господь багатий В Зоре світова
нас благословив» Г Доля
4 О. Гаврош «Неймовірні пригоди Івана Д Душа
Сили»

Так, можна вважати

Объяснение:

Через увесь твір проходить одна наскрізна деталь — „татова сосна”, що є і конкретною (Михайло дійсно посадив на піску перед хатою сосну і згадує про неї в листі), і символічною: вона є пам'яттю про Михайла для тих, хто його любив — для сина, дружини, люблячої жінки; для односельців вона є спогадом про безневинно загублене життя; для самого Михайла — символом рідного дому („Сю ніч снилась мені моя сосна. Це вона вже досі в коліно, а може й вища. Сосна — а за нею річки синє крило...”).

самого початку автор визначає головного героя свого твору, яким він не тільки розпочав нову українську літературу, а й голосно за­явив, що є такий народ — українці. Народ, який має власну історію і звичаї, народ без своєї країни, як і переможені греками троянці, народ, який вміє не тільки жартувати та святкувати, але й зможе захистити свою честь. В «Енеїді» письменник не тільки критику­вав сучасність, але й уславлював колишніх волелюбних лицарів українських степів — козаків, усі риси яких були втілені в образі Енея — ватажка троянсько-козацького війська.Моє ставлення до Енея, як, мабуть, і ставлення автора, не однако­ве. Його дії та вчинки не завжди відповідають морально-етичному кодексу козаків. І хоча, як мені здалося, письменник у будь-якій ситуації симпатизує героєві, я не завжди поділяю його точку зору. Звичайно, викликає симпатію життєрадісність та завзятість Енея, але ж постійне пияцтво, бенкетування й те, що герой ніколи не ду­має про завтрашній день, викликає осуд.Однак, Еней у Котляревського не всюди однаковий: спочатку це шибайголова і веселун, що любить випити та попоїсти, але далі все біль­ше звучать серйозні ноти. Тут, напевно, дається взнаки те, що твір писався багато років і письменник дещо переглянув свою позицію.Отже, спочатку Еней, хоча й «хлопець хоч куди козак», але по­водиться зовсім не по-козацьки: п’є, бенкетує, дає хабарі, звабляє жінок. Письменник нічим не прикрашає цей образ: він «ласкавий, гарний, і проворний, і гострий, як на бритві сталь», але може упити­ся так, що не встоїть на ногах («Енея ледве повели»), у Дідони «му­тив, як на селі москаль!». Мені здається, що це не дуже приваблива характеристика, тим більше для козацького ватажка:Енея заболіли ноги,Не чув ні рук, ні голови;Напали з хмелю перелоги,Опухли очі, як в сови.Але неодноразово письменник нагадує читачеві про велике май­бутнє Енея:Еней збудує сильне царство І заведе своє там панство:Не малий буде він панок.І крок за кроком герой іде до своєї мети, поступово змінюю­чись та перетворюючись на справжнього козака. Про це свідчить вже те, що, прибувши до Латинії, він примушує підлеглих вчити латинську мову. Тут вже слід замислитися, що не такий простий цей Еней і не одне пияцтво в нього на думці, раз знає, що, потрапи­вши до чужого народу, треба вивчити його звичаї та мову.

Подробнее: ВЛАСНІ РОЗДУМИ ПРО ВЧИНКИ І ХАРАКТЕР ЕНЕЯ ПІСЛЯ ПРОЧИТАННЯ «ЕНЕЇДИ» І. КОТЛЯРЕВСЬКОГО - 9 клас <!--if(Українська мова та література)-->- Українська мова та література<!--endif--> - Сочинения | ЕГЭ http://allcompositions.at.ua/publ/22-1-0-1614#ixzz403grprCg