1. Не порозумілися на уроці учень та його вчителька у творі:
А «Осінь-маляр із палітрою пишною…» М. Рильський
Б «Сіроманець» М. Вінграновський
В «Дивак» Гр. Тютюнника
Г «Лось» Є. Гуцала
2. Федько Тойкало, герой оповідання Гр. Тютюнника «Дивак», ударив Олеся тому, що той: А відмовився з дітьми ламати молодий лід;
Б не хотів показувати гніздо ремеза;
В не поділився сніданком
Г розповів учительці про поведінку хлопців
3. Головний герой твору «Дивак»:
А) Сашко В) Андрійко Б) Олесь Г) Федько
4. «Сіроманець» за жанром:
А) оповідання В) повість Б) легенда Г) казка
4. Визначте художні засоби у вірші М.Рильського «Осінь-маляр…» (епітети, порівняння, метафори):
Осінь-маляр із палітрою пишною
тихо в небі кружляє,
осипає красою розкішною.
Там розсипа вона роси сріблисті,
Там тумани розливає,
Ліс одягає у шати барвисті. 5. Висловлювання з оповідання Гр. Тютюнника «Дивак» «Він ще малий, головою дістає ледь до клямки. Очі в нього чорні, глибокі, як вода в затінку, дивляться широко, немов одразу хочуть збагнути увесь світ» - це: А) художній опис В) портрет Б) пейзаж Г) сюжет
6. Установіть відповідність між персонажем та висловлюванням, що йому належить.
2 Прокіп (Гр. Тютюнник «Дивак») А «Тут, на землі, не бити не можна. Тут не ти, так тебе одрепають ще й плакать не дадуть...»
4 Сашко (М. Вінграновський «Сіроманець») Б «Поки поживеш тут. А далі будемо думати. ...Потроху-потроху я підготую батька, щоб ти перейшов жити до нас додому...»
1 Шпичак (Є. Гуцало «Лось») В «Ану замовчіть мені, бо дістанеться вам од мене і од батька вашого. Будете розумні, то матимете й собі м’яса, не скривджу...»
3 Олесь (Гр. Тютюнник «Дивак») Г «Діду, чому дятел шишки їсть, а щука — пліточок? ...А я не забрав у дятла шишки...»
7. Яка головна думка оповідання Є.Гуцало «Лось»?
8. Схарактеризуйте образ Олеся з оповідання Г.Тютюнника «Дивак».
9. Висловіть судження про те, як треба ставитися до природи, «братів наших менших», до тих, кого приручили ( 5-8 речень) .
Одним із найулюбленіших і найпоширеніших видів рукоділля є вишивка. За старих часів на Русі всі жінки володіли цим мистецтвом.Вона була пов’язана зі стародавніми звичаями й обрядами українського селянства. За до голки й різних ниток українські жінки перетворювали просту тканину на витвір мистецтва.
Мистецтво вишивання має багатовікову історію. У давні часи кожен народ, а іноді й невелике селище мали свої особливості у вишивці й інших видах народної творчості. З покоління в покоління майстрині відпрацьовували й поліпшували узори й кольорову гаму, створювали зразки вишивки з характерними національними рисами.
вишивка — це мистецтво прикрашати тканину. Протягом століть вишивальниці експериментували з відповідними матеріалами, розвиваючи й удосконалюючи своє мистецтво, черпаючи натхнення в навколишньому світі, у мистецтві, в орнаментах інших часів і культур. Вишивку використовували для багатьох цілей: щоб увічнити пам’ять про події приватного або суспільного життя, для висловлення різних політичних або духовних ідей.
Останнім часом усе частіше можна побачити людей в українських сорочках — їх одягають у дні релігійних і національних свят, на наукові конференції та громадські зібрання. Певне, сучасні українці інтуїтивно відчувають, що їм бракує таємних символів.
Змінюються часи. Змінюються покоління, їхні уподобання та погляди.Серед них і традиції, пов’язані з вишивкою.Збережімо цю традицію