1. Після випадку у вітальні Петро зрозумів, що його гра на фортепіано...
А це все його життя
Б здатна вплинути на слухачів
в може забезпечити йому безбідне існування
2. Одного ясного дня Ставрученки та їхні гості вирушили...
А до монастиря
Б до консерваторії
в до сусіднього помістя
мрією про...
А сліпого дзвонаря Єгорія
Б бандуриста Юрка
в хазяїна левади Остапа
4. Дядько Максим уважав, що метою життя
молоді є...
А наука
Б кохання
в боротьба
5. Перебуваючи на дзвіниці, відвідувачі помітили...
А неймовірну схожість Петра та сліпого дзвонаря Єгорія
Б велику любов дзвонаря до дітей
в нестримне бажання Петра навчитися музики дзвонів
6. Дзвонар Роман був сліпим...
А від народження
Б від 7 літ
в від 17 років
10
3. Біля старої могили Гната Карого відвідувачі були вражені істо-​

Птахи- чудові, прекрасні, вільні літати. Та є ластівки а з ними і яструби. Сильніший поїдає слабшого і їхній вільний політ перетворюється у випробування на життя. Так само теперішнє суспільство може поїдати і простих людей. Тільки люди запевнять себе що вони вільні, робити все по своєму, що можуть літати серед своїх, ними відразу користуються сильніші.
Птах тримається зграї заради безпеки відчуття потрібності, єдності, мети долетіти до кращих країв. Як і птахи люди досягають своєї мети разом, рухається в майбутнє і прагнуть до щастя.
На мою думку птахи чудові створіння які іноді людяніші за самих людей. Головне поважати їх і жити з ними у єдності.

"Давно це було. У селах під солом’яними стріхами стояли хатинки. Маленькі віконця, наче здивовані оченята, поглядали на рідні подвір’я. Жили в тих хатинках наші прадідусі та прабабусі. Жили собі у злагоді тихо, неквапливо, особливо взимку.
Якось пізнім вечором йшов стежиною повз сільські подвір’я художник. Щойно випав сніг. Він скрипів під ногами, переливався срібно-голубими барвами під місячним сяйвом.
Ураз художник уповільнив ходу й зупинився, вражений тишею та красою зимового вечора.
Зупинився, прислухався, придивився. Побачив він «заквітчані» інесм дерева, хатинку під пухнастою шапкою снігу, з-під якої блимали гарячі вогники віконець. Замилувався.
Помандрував його погляд за вогниками аж на самісіньку гору, де відпочивав стомлений роботою вітряк, і здалося йому, що хатинки танцюють повільний новорічний танок. Відчув художник мінливу тишу. Все затихло, не ворухнеться.
Золотавий місяць гойдався, ніби наспівував пісеньку для зірочок: «Спи, моя зіронько, спи...».
Прийшов художник додому і намалював живописну картину чарівного сільського пейзажу." (Елла Бєлкіна)