1. Пісні «Сонце низенько» та «Цвіте терен, цвіте терен» належать до жанру А) календарно-обрядових;
Б) суспільно-побутових;
В) родинно-побутових;
Г) історичних
2. Який факт НЕ стосується «Повісті минулих літ»?
А) оповідь доведена до 1113 року;
Б) закінчується князюванням Святополка;
В) дійшла до нас не в оригіналі, а в двох списках;
Г) належить до козацьких літописів
3. Слова «Браття і дружино! Лучче ж би потятим бути, аніж полоненим бути» взяті з твору
А) «Повість минулих літ»;
Б) «Слово про похід Ігорів»;
В) «Літопис Самовидця»;
Г) «Енеїда»
4. Ідеєю твору «Бджола та Шершень» є
А) заклик мати чисту совість;
Б) уславлення свободи;
В) «сродна праця»;
Г) виховання молоді

5. Слова «Той зводить дім свій на модний манір, інший гендлює, візьми перевір!» взяті з твору, що за жанром є

А) вірш;
Б) байка;
В) поема;
Г) повість

6. В «Енеїді» НЕ розглядається проблема
А) розгульного життя панів;
Б) ролі митця та мистецтва;
В) моральної нікчемності панства;
Г) патріотизму та вірності обов”язку
7. Відмова Тетерваковського від Наталки ( драма «Наталка Полтавка») – це
А) експозиція;
Б) розвиток дії;
В) кульмінація;
Г) розв’язка
8. У поемі «Кавказ» Т.Шевченка згадано міфологічний образ
А) Геракла;
Б) Прометея;
В) Герострата;
Г) Ахіллеса
9. Аморальність землячків-перевертнів Шевченко засуджує у творі
А) «Кавказ»;
Б) «Катерина»;
В) «Наймичка»;
Г) «Сон»
10. Поеми «Гайдамаки», «Тарасова ніч», «Іван Підкова» Т.Шевченка написані в стилі
А) романтизму;
Б) реалізму;
В) класицизму;
Г) бароко
11. Перший історичний роман в українській літературі – це
А) «Енеїда»
Б) «Історія русів»;
В) «Маруся»;
Г) «Чорна рада»
12. Від імені першої особи – служниці панночки ведеться розповідь у творі
А) «Наталка Полтавка»;
Б) «Чорна рада»;
В) «Інститутка»;
Г) «Маруся»

Історичні пісні становлять величезне надбання української народної творчості, ці твори присвячені найвидатнішим подіям нашої славної історії. Дослідники дуже високо цінували цей жанр творчості, наприклад, В. Пропп писав: „Історизм цих [історичних] пісень полягає не в тому, що в них правильно виведені історичні особи і розказані історичні події або такі, які народ вважає дійсними. Історизм їх полягає в тому, що в цих піснях народ висловлює своє ставлення до історичних подій, осіб і обставин, виражає свою історичну самосвідомість. Історизм тут є явище ідейного порядку”.

можна краща відповідь будь ласка

Пророче слово Шевченка»

(до річниці Т. Шевченка)

Є у нашій українській літературі імена, що увібрали в себе живу душу народу, стали часткою його життя. Таким ім’ям для нас, українців, є ім’я Тараса Григоровича Шевченка, чия поезія от уже понад сто років викликає в людях почуття гордості і захоплення красою, своєю силою і народною мудрістю.

Геніальний поет цілком справедливо посідає перше місце серед ВЕЛИКИХ УКРАЇНЦІВ, був і залишається духовним батьком нашого народу. Автор безсмертного „Кобзаря” все своє життя присвятив боротьбі за визволення українців від соціального і національного поневолення.

Чи не найбільш принизливим у людському середовищі є рабство у будь-яких його формах і проявах. Однією з таких форм і було, за своєю суттю, кріпацтво в царській Росії, проти якого рішуче виступав Шевченко в своїх віршованих творах «Розрита могила», «Чигирине, Чигирине», «Наймичка», «Сон», «Сліпий» («Невольник») та деяких інших. Згадаймо, що й сам Тарас до 24 років був безправним кріпаком панів, а потім таким же підневільним солдатом у царській армії, безправним засланцем самодержавного режиму, але аж ніяк не вільним громадянином Російської імперії. Ніхто не повинен бути в рабстві або у підневільному стані — визначає стаття четверта Декларації, проти чого і боровся Шевченко майже за сто років до прийняття цього важливого міжнародного правового документа.

Наприкінці 1845 року, будучи важко хворим, Шевченко написав свій знаменитий «Заповіт» (цикл «Три літа»), у якому проголосив заклик до боротьби з самодержавством за визволення українського народу з неволі. Переконливо-стверджуючими є його пророчі слова: «Борітеся — поборете!».

А чи не є актуальними й сьогодні слова Кобзаря: «Чия правда, чия кривда, і чиї ми діти?». Або ж такі: «Якби ви вчились, так, як треба, то й мудрість би була своя», — чи не нам вони адресовані? У написаному на засланні вірші «Чи ми ще зійдемося знову?» Тарас Григорович щиро радив: «Свою Україну любіть, Любіть її во время люте, В останню тяжкую минуту за неї Господа моліть».

З позицій сьогодення можна говорити й про нечіткість його ідеологічних переконань. У політико-правових поглядах Шевченка поєднувалися революційні ідеї демократизму, народництва, самостійності та незалежності України: «В своїй хаті — своя правда, і сила, і воля», де кожна людина матиме право на громадянство. Основою народного самоуправління, як свідчать його віршовані думи, що «стали на папері», мала бути суспільна власність, зокрема власність на землю, а ідеалом — трудова демократична республіка. «Де немає святої волі, не буде там добра ніколи…» — писав він у своєму вірші «Бодай кати їх постинали». Воля народу повинна бути основою влади уряду, про що і писав та до чого прагнув Тарас Шевченко у своїх думках і багатьох літературних творах.

Літературний спадок Т. Г. Шевченка, його життя та діяльність потребують подальшого глибокого і різнобічного вивчення та дослідження, як сучасними, так і прийдешніми поколіннями українців. Але не менш важливим є слідування заповіту Великого Кобзаря, особливо у справі єдності нації, братерства народу, правди та правового державотворення.