1. Перекажи повість-казку «Незвичайні пригоди Алі в краіні недолад Со намне завдання в
трьома чотирма реченнями
2. Визнач, кому з казки належать такі характеристики, учинки або дета
портрета
А) завжди усього боїться, а його не боїться ніхто;
Б) носить червоний ковпак, злий і підступний, не має душі;
В) лагідні очі, добра та цира усмішка, товариський;
П) щоранку обов'язково заходить до Тронної Зали, його обличчя, жор-
стокого сердитого, ніхто не бачить;
r uрий друг. уболівае за справи, мае химерний одяг;
Д) мае сто незавершених справ, приходить на до ншим.
Sri
nner fivnon hого твору? Назви не менше трьох
сaнько стояв посеред двору і обурено сопів носом. знову мaти зaгaдaлa йому стерегти курчaт! всі воронівські хлопці, мaбуть, уже подaлися до річки. хто просто купaється, хто ловить рaків під берегом, a хто взяв кaмінь і з очеретиною в роті сидить під водою - вдaє, ніби ховaється від тaтaрського нaбігу. а грицик, нaйліпший сaньків товaриш, пaсе зa селом пaнські телиці. себто лежить горілиць нa трaві і свистить до небa. чи розшукує нa узліссі грушки гнилички. а він, сaнько, мов мaлa дитинa, мусить пaсти курчaт. - щоб вaм добрa не було, - стихa, aби не почулa мaти, буркотів сaнько. - шулікa б вaс схопив! хочa йому й зaгaдaно оберігaти курчaт сaме від шулік. щопрaвдa, сaнько здогaдується, що спрaвa тут не в курчaтaх. з того чaсу, як у березні пішлa чуткa про новий тaтaрський нaпaд, мaмa геть втрaтилa спокій. хочa не зa себе вонa боїться. минулого року билaся поруч з воронівськими чоловікaми. кaжуть, що порішилa тоді aж трьох тaтaр-нaпaдників.
У такий б розуміючи зміст частин вислову М. Драгоманова, я запитую себе: чи добро може народитися зі зла, любов — з ненависті, людяність — з жорстокості, правда — з брехні, справедливість — з облуди? І відповідаю: категорично ні! Отже, і насправді чиста справа не може залишитися чистою, якщо вона буде зроблена не гідними засобами й бо чистота народжується лише з чистоти.
У виправданості такого твердження мене цілком переконують факти історії. Гляньмо: на початку XX століття на наших теренах починає реалізуватися одна з найпрекрасніших, як на мене, справ — побудова суспільства, заснованого на братерстві, рівності, тобто комуністичного суспільства. Чи погана це справа? В ідеалі, звичайно, ні, адже, погодьтеся, прекрасно було б жити в суспільстві, де немає нерівності й горя, визиску й знущань... Однак якими руками ця справа втілювалася? Сталінсько-єжово-беріївськими, по лікті кривавими! Закономірно виникає питання: чи залишилася ця висока справа такою ж високою після того, як її «освятили» закривавлені руки? Безперечно, ні!
Якщо справа дійсно чиста у своїй основі, то, впевнена, завжди й засоби її чесного, людського досягнення. У цьому переконує чимало зразків, поданих митцями у творах художньої літератури. Візьмімо, наприклад, історичний роман П. Куліша «Чорна рада». Один із героїв цього твору — хроніки Петро Шраменко, ставлячи на меті здійснення добрих справ, завжди дотримується принципів порядності, чесності. Навіть на підступ і жорстокість він відповідає вчинками, гідними людини з «чистими руками». У результаті йому вдається досягти бажаних результатів і стати щасливим чоловіком.
Отже, запропоновані вище міркування й приклади логічно підводять мене до висновку, що справи гідні, вартісні, чисті мають робитися винятково гідними й порядними людьми. Жодна висока ідея не може виправдати мерзенність засобів її реалізації, що з усією повнотою розумів Михайло Драгоманов, стверджуючи: «Чиста справа вимагає чистих рук».