1.Про внутрішній секрет командира розпитував *
Овчаренко
Іван Дробот
Петро Колодуб
молодий боєць
2.Ким до війни був командир *
садівником
лікарем
учителем
танкістом
3.Чий це опис : «Був би він сильно схожий на святого Миколу – угодника..» *
Платон
Левко
Іван
Савка
4.Хто по діда йти швидше? *
Платон
Троянда
офіцер
Савка
5.Чому командира охопив сором? *
відступали під натиском ворога
один із солдатів, погрожуючи зброєю, кричав на старого діда
прийшлося розбудити старих серед ночі
боявся води, бо не вмів плавати
6.Германом у творі названо *
сина діда Платона
молодого танкіста
фашистів
хлопця, що допомагав дідам
7. Хто сказав: «Кому на війні судилося вмерти, так не викрутишся» *
дід Савка
дід Платон
Герой Радянського Союзу Колодуб
автор
8.Петро Колодуб був абсолютно спустошений і разом з тим якийсь неначе зовсім інший, новий *
після розмови з дідом Платоном
після того, як нарешті перепливли річку
після наказу командування йти в наступ
після розмови зі своїми солдатами перед боєм
9. Що сталося з дідами Платоном та Савкою *
після війни зустрілися з Колодубом
втопили німців та потонули самі
продовжували перевозити солдатів
їх розстріляли німці
10. Що хотів зробити командир після війни? *
проїхати по місцях, де воював
зустрітися з однополчанами
поїхати на Десну до діда Савки
поклонитися діду Платону за науку
11. Як вшанували дідів солдати *
випили по чарці
встали та мовчали цілу хвилину
вистрілили з автоматів
мовчки посиділи, пригадуючи ті події
12.Звідки дізналися про долю діді Платона *
від полковника
від онука діда Савки
від онука діда Платона
від Івана Колодуба
«Як тебе не любити, Києве мій!» — пісня композитора Ігоря Шамо на слова поета Дмитра Луценка, написана в 1962 році. Перше публічне виконання відбулося 27 травня 1962 року (Юрій Гуляєв).
З листопада 2014 року офіційний гімн Києва.
Зміст [сховати] 1Історія створення2Виконавці3Пам'ять про пісню4Цікаво5Примітки6ПосиланняІсторія створенняПерше масове виконання офіційного гімну Києва. 30 травня 2015Пісню про Київ замовили Шамо і Луценку до Дня міста Києва. Вперше вона прозвучала 27 травня 1962 року. Музику Ігор Шамо написав за одну ніч, а вірші до пісні Дмитро Луценко складав майже місяць.
За спогадами дружини Луценка Тамари, після слів «де колишуться віти закоханих мрій» ніяк не народжувався рядок. Тоді композитор і поет вирішили прогулятись. На вулиці раптово вони почули фразу від хлопця, що залицявся до дівчини: «Ну як тебе не любити?». Одразу Луценко і використав її, завершивши куплет.
Після першого виконання пісня перетворилась на неофіційний гімн Києва.
13 листопада 2014 року за пропозицією секретаря постійної комісії з культури та туризму, депутата Київради VII Павла Бригинця на сесії Київради депутати одностайно підтримали рішення про затвердження гімну міста «Як тебе не любити, Києве мій»
ВиконавПершими виконавцями пісні стали популярний баритон, на ту пору соліст Київського оперного театру Юрій Гуляєв та Костянтин Огневий.
Пісню включали до свого репертуару відомі співаки, зокрема, Микола Кондратюк і Дмитро Гнатюк. 2008-го дует «Барселона» після блискучого виконання пісні «Києве мій» отримав «срібло» на конкурсі «Нова хвиля» в Юрмалі.
У 2011-му був виданий альбом українських пісень у виконанні Юрія Мамчука «The Heart of Ukraine», до якого, серед інших, увійшли пісні «Як тебе не любити, Києве мій!», «Рідна Мати Моя», «Дивлюсь я на небо»[4].
Пам'ять про пісню2012 року «Укрпоштою» здійснено спецгасіння на художньому немаркованому конверті з нагоди 50-річчя написання пісні «Як тебе не любити, Києве мій».
На Камерній, великій сцені Національного театру імені Івана Франка у постановці режисера Олександра Білозуба йде однойменна вистава, у якій у виконанні драматичних акторів під акомпанемент оркестру звучать пісні і вірші, присвячені Києву
Цікаво[ред. • ред. код]Під час святкування Дня Києва 30 травня 2015 року на Софійській площі близько 3 тисяч учасників разом із міським головою Віталієм Кличком взяли участь у встановленні всеукраїнського рекорду із наймасовішого виконання цієї пісні. Акомпанував естрадно-симфонічний оркестр Київ Классик
Фрагмент мелодії пісні звучить на курантах на Майдані Незалежност
Київ... Русь... Україна... Ці слова з глибокою шанобою і гордістю промовляє кожний свідомий українець, бо виражають вони духовну близкість до землі своїх батьків, родоводу українського, його славної і водночас трагічної історії. Ось уже понад XV століть височіє на дніпровських схилах золотоверхий Київ, якому випала історична місія стати «матір’ю міст руських», «відіграти важливу роль у формуванні однієї з найбільших держав середньовічної Європи — Київської Русі.
Софія Київська і Золоті ворота княжого міста, Видубецький монастир і Києво-Печерська лавра із залишками Успенського собору, старовинний Поділ і сивочолий Дніпро — все це духовні символи національної історії та культури, без яких не мислиться українська земля і шлях її народу в майбутнє.
Оглядаючи з висот київських пагорбів далекі простори поза Дніпром, дослуховуючись голосу віків, мимоволі замислюєшся: звідки ми пішли і чиї ми діти? Хто жив на наших землях кілька тисячоліть тому, і якою мовою спілкувалися наші предки? Хто були оті будівничі міст, храмів,
Пам’яток зодчества, що впродовж багатьох століть чарують нащадків своєю довершеністю й красою?.. Таких ще вповні не з’ясованих питань постає чимало, та відповідь на окремі з них ми можемо дати, адже нещодавно ознайомилися з творами, автори яких намагалися збагнути долю нашого багатостраждального народу, зриміше і відчутніше уявити картини минувщини. Зі сторінок оповідань і віршів дихає старовина, постає життя наших предків, миготять у стрімкому бігу коні, схрещуються списи, дзвенять шаблі... Без минулого немає майбутнього. У захоплюючу мандрівку по шляхах історії вирушимо ми на сьогоднішньому уроці, спробуємо перевірити ваше розуміння прочитаних творів усної народної творчості, історичної поеми О. Олеся.