Коротше, я писала твір приблизно на цю тему, скидую тобі,може щось знайдеш,що тобі до
Шептало – кінь, головний герой оповідання «Білий кінь Шептало». Він - інший, він відрізняється від тих коней, що стоять поруч із ним у стійлі. Але до чого призводить життя у стаді? На мою думку, Шептало – це образ, через який автор показує незвича - йних, не таких, як інші, людей. Білому коню не подобається стояти поруч із іншими, він хоче до лісу, де живуть його родичи. Це правильно, бо люди, якімають інакше мислення, або зовнішність, повинні находити тих, хто приймеїх, зрозуміє та відчує їхню натуру, буде поважати такими, якими вони є. Шеп - тало також цього прагнув. Нарешті, коли він звільнився від злих погонщиків стада і втік до лісу, кінь мав би відчути себе счастливим. Цього, на жаль, не сталося. Шептало звик, що його покриває слой сірого бруду, що всі відносятсядо нього, як до звичайного раба. Він втратив свою особистість. Ліс не манив його, а лякав. Річка – його давня мрія, повернула його шкірі білий колір та срібний блиск. А кінь знову викачався в багнюці. Замість того, щоб відправитися шукати своїх родисів та однодумців, вийти зі своєї зони комфорту, Шептало повернувся до стада. Воно його змінило, і він вже не був білим чарівним створінням, наділенним розумом. Він був просто конем, який злякався і забув справжнього себе…
Головне у цьому житті – зберігати себе, свою натуру, бути справж-нім та не піддаватися натовпу, не піддаватися критиці і образам. Кожен колись був «білим конем», але не кожному вдалося це зберегти.
Існує багато різних казкових персонажів, але, як на мене, найбільш симпатичний з них - це Хуха-моховинка. Хуха- це дивна істота, м'яка як котик, вкрита пухкою вовною, з голою мордочкою та лапками, Хуха дуже гарненька на вигляд. Але найбільш мені подобається її характер. Вона така добра, товариська, завжди готова до навіть тому, хто зробив їй шкоду. Так і сталося: Хуха до діду, врятувавши його від смерті. Вона це зробила незважаючи на те, що дід спочатку зруйнував її дім, а потім покалічив їй лапку. Здатність відповідати добром на зло - ось що мене найбільш вражає у Хусі-Моховинці. Якби б люди навчилися поводитися як ця казкова істота, то світ би став набагато кращий!
Шептало – кінь, головний герой оповідання «Білий кінь Шептало». Він - інший, він відрізняється від тих коней, що стоять поруч із ним у стійлі. Але до чого призводить життя у стаді?
На мою думку, Шептало – це образ, через який автор показує незвича - йних, не таких, як інші, людей. Білому коню не подобається стояти поруч із іншими, він хоче до лісу, де живуть його родичи. Це правильно, бо люди, якімають інакше мислення, або зовнішність, повинні находити тих, хто приймеїх, зрозуміє та відчує їхню натуру, буде поважати такими, якими вони є. Шеп - тало також цього прагнув. Нарешті, коли він звільнився від злих погонщиків стада і втік до лісу, кінь мав би відчути себе счастливим. Цього, на жаль, не сталося. Шептало звик, що його покриває слой сірого бруду, що всі відносятсядо нього, як до звичайного раба. Він втратив свою особистість. Ліс не манив його, а лякав. Річка – його давня мрія, повернула його шкірі білий колір та срібний блиск. А кінь знову викачався в багнюці. Замість того, щоб відправитися шукати своїх родисів та однодумців, вийти зі своєї зони комфорту, Шептало повернувся до стада. Воно його змінило, і він вже не був білим чарівним створінням, наділенним розумом. Він був просто конем, який злякався і забув справжнього себе…
Головне у цьому житті – зберігати себе, свою натуру, бути справж-нім та не піддаватися натовпу, не піддаватися критиці і образам. Кожен колись був «білим конем», але не кожному вдалося це зберегти.