1. Провідною стильовою системою сучасної української літератури є:
А) постмодернізм;
Б) модернізм;
В) символізм.
2. Найяскравішим прикладом руйнування традиційного наративу є:
А) роман Ю.Андруховича „Московіада”;
Б) роман Є.Пашковського „Безодня”;
В) роман В.Медвідя „Кров по соломі”.
3. Збірка оповідань „Льох” належить перу:
А) В.Медведя;
Б) О.Забужко;
В) Є.Пашковського.
4. Видана у 2005 році збірка поезій О.Забужко має назву:
А) „Осінні пси Карпат”;
Б) „Друга спроба: Вибране”;
В) „Осінні гнізда”.
5. Творчість О.Забужко охоплює:
А) поезію і прозу;
Б) дослідницькі студії та есеїстику;
В) дослідницькі студії, есеїстику, поезію і прозу.
6. Фемінний дискурс у постмодерній українській літературі пов’язують з іменами:
А) Лесі Українки, Ольги Кобилянської;
Б) Євгенії Кононенко, Марії Матіос;
В) Раїси Іванченко, Ірини Вільде.
7. Жанр детективу у сучасній українській літературі представлений у творчості:
А) К.Мотрич та Л.Тарнашинської;
Б) І.Роздобудько та Є.Кононенко;
В) В.Медведя та О.Лишеги.
8. Стильовою домінантою для більшості творів В.Шевчука є:
А) постмодернізм;
Б) неоромантизм;
В) необароко.
9. У сучасній українській літературі жанр новели є провідним у творчості:
А) Є.Пашковського, В.Шевчука;
Б) В.Даниленка, М.Рябчука.
В) А.Дімарова, П.Загребельного.
10. Лірико-філософське начало є домінуючим у новелах:
А) Алли Тютюнник та Людмили Тарнашинської;
Б) В.Медведя та О.Уляненка;
В) О.Жовни та Я.Лижника.
11. Таке жанрове утворення як „роман-балада” представлене у творчості:
А) Є. Пашковського;
Б) В. Шевчука;
В) О. Забужко.
12. Верлібр є провідною формою у творчості:
А) Д.Павличка, І.Драча;
Б) Е.Андієвської, І.Жиленко;
В) І.Малковича, В.Голобородька.
13. „Тиху” поезію в контексті Київської школи репрезентує:
А) Л.Талалай;
Б) М.Воробйов;
В) В.Неборак.
14. Емма Андієвська належить до:
А) Київської школи;
Б) Нью-Йоркської групи;
В) „Бу-Ба-Бу”.
15. Творчість поетів, що належать до угрупування „Бу-Ба-Бу” репрезентує:
А) неоавангардизм;
Б) герметизм;
В) інтелектуалізм.
16. Збірка поезій „Ікар на метеликових крилах” належить перу:
А) В.Герасим’юка;
Б) В.Неборака;
В) В.Голобородька.
17. Жанр „мелодрамофарс” представлений у творчості:
А) Лесі Демської;
Б) Неди Нежданої;
В) Наталі Ворожбит.
18. Сучасна українська драматургія зорієнтована на:
А) театр побутової драми;
Б) театр абсурду;
В) театр класичної драми.
19. Літературознавчі дослідження сучасної української літератури представлені працями:
А) Л.Новиченка, О.Білецького;
Б) П.Загребельного, В.Дрозда;
В) Т.Гундорової, В.Агеєвої.
20. Сучасну українську літературу діаспори пов’язують з іменами:
А) В.Вовк, Е.Андієвської;
Б) Ю.Андруховича, Є.Пашковського;
В) Г.Пагутяк, Л.Тарнашинської.
На мою думку автор хотів нам сказати і навчити,що обов"язок кожної людини-це любов до своєї країни,отчого дому,до батьківщини.І я в нього навчився любити свій рідний край:степи,гори,полонини.Для мене нічого кращого нема,а на чужині життя може і краще,але там нема духмяного запаху свободи,власного дому,просторів,життєдайної волі,що манить,несе,п"янить і дарує щастя.
б) доброта;
в) скромність;
г) ніжність, вміння кохати
д) порядність;
е) вірність.
є) Вольові риси: готовність віддати життя за щастя народу і за коханого; сила волі; мужність.
«…Не мала вона пари між своїми ровесницями, так се в природній свободі свого поводження, в незвичайній силі мускулів, у смілості й рішучості, властивій тільки мужчинам, що виросли в ненастанній боротьбі з супротивними обставинами»
«…виросла на свободі, що виховання її було мужське, і що в тім прегарно розвиненим дівочім тілі живе сильний, великими здібностями обдарований дух. Вона була в батька одиначка, а до того ще зараз при народженні втратила матір. Ненька її, стара мужичка, відмалку заправляла її до всякої ручної роботи, а коли підросла, то батько, щоб розважити свою самоту, брав її всюди з собою і, щоб задовольнити її палку натуру, привчав її владати рицарською зброєю, зносити всякі невигоди і сміло стояти в небезпеках. І чим більші трудності їй приходилось поборювати, тим охітніше бралася вона за діло, тим краще проявлялася сила її тіла й її рішучого, прямого характеру. Але попри все те Мирослава ніколи не переставала бути женщиною і ніжною, доброю, з живим чуттям і скромним, стидливим лицем, а все те лучилось в ній у таку дивну, чаруючу гармонію, що хто раз бачив її, чув її мову,— той до віку не міг забути її лиця, її ходу, її голосу, тому вони пригадувалися живо і виразно в найкращих хвилях його життя так, як весна навіть старому старцеві пригадує його молоду любов».
«…Незвичайна ненщина поровень з найсильнішими мужами поборювала всякі трудності утяжливої дороги. Як легко перескакувала гнилі ломи і величезні трами…»
«А що ж то в мене нема сили? А що ж то я не владаю луком, ратищем і топором? Ану, нехай котрий-будь із твоїх поселенців спробує зо мною порівнятися,— побачимо, хто дужчий!»
«Якою самітною, якою круглою сиротою чула вона себе тепер на світі, хоч тут же коло неї сидів її батько! Якою нещасною чула вона себе тепер, хоч батько недавно ще запевняв її, що все робить для її щастя!»
«Її слова, її погляд, дотик її рук і її вісті — все те немов вирвало його (Максима) з темного гробу, повернуло йому життя»