1 іронія 2 сарказм
з гротеск
4 карика-
тура
А ... Стоїть собі, / Голову понурив, / Сіромаха.
Де ж ділася / Медвежа натура? / Мов кошеня,
такий чудний.
6 Так оце-то та богиня!.. /Ая, дурний, не бачивши /
Тебе, цяце, й разу, / Та й повірив тупорилим
Твоїм віршемазам.
в Лечу, лечу, а вітер віє, / Передо мною сніг біліє, /
Кругом бори та болота, / Туман, туман і пустота.
Г У всякого своя доля / І свій шлях широкий...
д Цариця-небога, / Мов опеньок засушений, /
Тонка, довгонога, / Та ще, на лихо, сердешне, /
Хита головою.
У п’єсі відображено зміни, які відбулися в українському селі після реформи 1861 року. Мартин Боруля — чиновник, тобто вільна людина, яка сплачує грошовий податок. Як бачимо, чиновники — досить заможні люди, у них велике господарство, на якому працюють також і наймані робітники — збіднілі селяни. Мартин платить робітникам «на своїх харчах тридцять рублів», крім того, утримує сина-чиновника. Відповідно до указу, чиновники були зобов’язані подати документи, які підтверджували б їхнє дворянське походження. Якщо ж таких документів не буде, то їх прирівняють у правах до селян. Тому Красовський демонструє зверхність над Борулею.