1: Скільки

років було Павлусеві, коли мати не пускала його на вечорниці?

7:
«Завидуєте щастю

мого Павлуся, а ніхто б не схотів бути Павлусем. Який засіб гумору використав автор у цьому

реченні?

10:
«Щастя сипалося на Павлуся як (що?) з мішка» та «годують скриню карбованцями, як свиню (чим?)» Що об’єднує ці дві приказки?

12:
Який продукт став причиною того, що Павлусь залишився

сиротою?

14:
Куди

«може б, і пішов» Павлусь, якби вони «збирались біля хати»?

По вертикали
2:
Яке прізвище «приложили» Павлусеві хлопці?

4:
Що закинули у вікно Павлові парубки,

повертаючись із пошуків скарбів?

7:
Як називалися гроші, які отримали хлопці за скарб?

9:
«…які спілі, і над

самісінькою головою висять, а ні одна ж то не впаде у рот". Про що йдеться?

11:
Яка людська вада, на думку О.Стороженка, заважає людині бути щасливою?

13А:
«Так коли ж сняться, щоб

вони показились! аж обридли!..». Про кого говорить Павлусь?

13Б:
Місце, де хлопець проводив свої дитячі та

юнацькі роки.

Відповідь:Загалом творчість цікава у всіх її проявах і порівнювати виконання пісня на слова Михайла Петренка «Дивлюсь я на небо», на мою думку, не зовсім етично. І Олександр Пономарьов, і Ель Кравчук виконують її гарно і кожен як вміє, як може, як наспівує їхнє серце.

Хоча загалом поява цієї пісні досить цікава. Багато хто сприймає пісню, як творіння Тараса Шевченка, хоча в неї інший автор, який був сучасником великого Кобзаря. Але справа в тому, що у 1876 році у львівській «Правді» цей текст було надруковано у рубриці «З недрукованих поезій Тараса Шевченка». Слова справді знайшли у альбомі Шевченка, але записав їх туди поет через те, що йому вони просто сподобались.

Автором музики до «Дивлюсь я на небо» є Людмила Олександрова, хоча авторство теж приписували протягом  тривалого часу іншій людині – вчителю музики Владиславу Зарембі.

Серед відомих виконавців цієї пісні були Борис Гмиря, Дмитро Гнатюк, Іван Козловський, Анатолій Солов’яненко, Володимир Гришко та інші.

Тому ділити талановитих музикантів, хто з них краще заспівав, не варто. Усі вони виконували гарно.  

Пояснення:

Притягання до матеріального збагачення завжди призводила до духовного зубожіння. Не лишився осторонь і український драматург Іван Карпенко-Карий. У комедії "Сто тисяч" він зобразив характери, які у погоні за грошима забули про основи основ людського буття — моральні принципи. Таких героїв у п'єсі двоє: Герасим Калитка і кум його Савка. Проте, попри спільну в житті мету — здобуття грошей, — якими різними є ці персонажі! У першу чергу, мотиви для збагачення у кожного з них — різні. Першою і центральною фігурою п'єси є багатій Герасим Калитка. Ві

н не знаходить собі місця, прагнучи розширити свої земельні володіння: "Тут недоїдаєш, день при дні працюєш, жінка з діжі рук не виймає — і тільки ж всього-на-всього двісті десятин, а то ж, мабуть, і в десять тисяч не вбереш. Не спиться мені, не їсться мені..." Найперше його цікавить матеріальне, а духовне — повністю знецінюється. Так, релігійні традиції свого народу він використовує виключно у власних інтересах, спекулюючи поняттями віри.

Объяснение:

(все)