1. «Ти смілива і...гарна» 2. «...який хоч і крутив дулі, проте палко переймався долею національної
реліквії»
3. «історик, мандрівник і взагалі вельми цікавий чоловік»
4. «кульгавого хлопчика, елегантного, прилизанного»
А Антип
Б Богдан
В Наталочка
Г Привид
Д Северин
Відповідь:
доки не видалили, бо забагато питань
1-Г, 2-В, 3-В, 4-Г, 5-1-Г, 5-3-Г, 5-4-Б, 6) 1-Г, 2-Ґ, 3-Б, 4-В, 5-А
Пояснення:
1. Фразеологізм – синонім до слова вмерти. Г) Дати дуба.
2. Який фразеологізм є антонімом до вислову через пень колоду? Г) Комар носа не підточить.
3. У якому рядку словосполучення становлять синонімічний ряд? В) Хоч картину малюй; хоч за раму клади.
4. Фразеологічні звороти є синонімічними в рядку Г) Ні пари з вуст – як води в рот набрав.
5.Установіть відповідність між фразеологізмом і його синонімом:
1) хоч у вухо бгай Г) хоч до рани прикладай.
3) коли на долоні волосся виросте - Г) як рак свисне
4) як грім серед ясного неба Б) як сніг на голову;
6.Установіть відповідність між фразеологічними антонімами:
5) Відводити зір - А) Прясти очима
3) Шкіра та кістки - Б) Ні обійти ні об’їхати -
4) Водою не розлити - В) Як кішка з собакою
1) Виносити сміття з хати - Г)Тримати язик за зубами
2) Вискочити на сухе - Ґ) Попасти в павутину
Д) Бачити наскрізь
ты умел характеристику Павлуся з оповідання «Скарб»
Павлусь-головний герой твору. З самого дитинства він звик до того, що за нього всі проблеми вирішать. На мою думку, вина батьків полягала у тому, що вони не дали Павлусю стати самостійним та не давала нічого робити самому. І хлопець скоро звик, що всі його забаганки виконуються. Звичайно, образ Павлуся є алегоричним. Я не уявляю собі людину, яка б дійсно поводилася так, як він. Павлусь майже не виходив з дому, не навчався, навіть не ходив на вечорниці. Він нічого не вмів робити і, власне, не намагався. Все його життя полягало в тому, що хлопець їв та спав. І навіть після смерті батьків нічого не змінилося. Павлусеві постійно щастило. За ним дуже добре доглядали наймит з наймичкою, у нього завжди був урожай, добре почувалася худоба… Врешті-решт, він навіть одружився вдало і для цього йому не довелося прикладати жодних зусиль! Особливо мене вразила історія зі скарбом, коли хлопці, вирішивши пожартувати, кинули у вікно Павлусеві дохлого хорта, а в ньому виявився скарб… Тобто, здавалося б, Павлусь був ідеально щасливою людиною. Він мав усе, про що тільки міг мріяти. Але, річ у тім, що не мріяв він ні про що. На мою думку, життя Павлуся було беззмістовним. Він ні до чого не прагнув, нічого не робив. Я не розумію, як можна цілими днями їсти та спати. Людина має щось робити, має самовдосконалюватися, навчатися, працювати… Хіба ж щастя полягає в тому, щоб спати цілісінькими днями. Мені здається, що Павлусь не був по-справжньому щасливим, він просто не розумів, що таке щастя.
Щастя прагне кожен. І для кожного з нас воно різне, своє власне. Для того, щоб відчути смак щастя, потрібно його досягти, потрібно докласти певних зусиль. Люди, яким все «падає з неба» рідко бувають щасливими. Тож, дійсно, щастя в кожного своє, але я б не хотіла такого щастя, як у Павлуся!