1. У якому віці було віддано синів Тараса Бульби до Київської академії? 2. Як почав своє навчання Остап? 3. Чим пригрозив батько Остапу, щоб той продовжив навчання? 4. Яку славу мав Остап у бурсі. За що його поважали бурсаки? 5. Яким став Андрій у 18 років? 6. Чиєю дочкою була польська красуня? 7. Кого бачив Андрій у вікні панночки після від’їзду воєводи? 8. Коли молоді козаки набиралися війського досвіду? 9. Чим займалися більшість козаків на Січі у мирний час? 10. Хто з синів Тараса холодно обмірковував тактику бою? 11. Хто з синів Тараса кидався в гущу пуль і мечів, убачаючи насолоду в битві? 12. З якої причини козаки виступили проти Польщі і взяли в облогу місто Дубно? 13. Що побачив навкруги Андрій, коли таємно пробрався до міста? 14. Від кого довідався Тарас, що Андрій перейшов до ворогів? 15. За який вчинок козака Мусія Шило прив’язали на майдані до палі ? 16. Чий це портрет “ З-під мідяного шолома вибивався неслухняний чорний волос; розвівалася зав’язана на руці дорога хустка...” 17. За яким козаком погнався Андрій , прямуючи до лісу? 18. Як Тарас зупинив Андрія? 19. Назвати останні слова, які Тарас сказав Андрію. 20. Чиє ім’я вимовляв Андрій в останні хвилини свого життя? 21. У чому Тарас відмовив Остапу перед тілом вбитого Андрія? 22. Що сталося з Остапом під час останньої битви? 23. Що сталося з Тарасом під час останньої битви? 24. Як Тарас потрапив до місця страти Остапа?
Київ... Русь... Україна... Ці слова з глибокою шанобою і гордістю промовляє кожний свідомий українець, бо виражають вони духовну близкість до землі своїх батьків, родоводу українського, його славної і водночас трагічної історії. Ось уже понад XV століть височіє на дніпровських схилах золотоверхий Київ, якому випала історична місія стати «матір’ю міст руських», «відіграти важливу роль у формуванні однієї з найбільших держав середньовічної Європи — Київської Русі.
Софія Київська і Золоті ворота княжого міста, Видубецький монастир і Києво-Печерська лавра із залишками Успенського собору, старовинний Поділ і сивочолий Дніпро — все це духовні символи національної історії та культури, без яких не мислиться українська земля і шлях її народу в майбутнє.
Оглядаючи з висот київських пагорбів далекі простори поза Дніпром, дослуховуючись голосу віків, мимоволі замислюєшся: звідки ми пішли і чиї ми діти? Хто жив на наших землях кілька тисячоліть тому, і якою мовою спілкувалися наші предки? Хто були оті будівничі міст, храмів,
Пам’яток зодчества, що впродовж багатьох століть чарують нащадків своєю довершеністю й красою?.. Таких ще вповні не з’ясованих питань постає чимало, та відповідь на окремі з них ми можемо дати, адже нещодавно ознайомилися з творами, автори яких намагалися збагнути долю нашого багатостраждального народу, зриміше і відчутніше уявити картини минувщини. Зі сторінок оповідань і віршів дихає старовина, постає життя наших предків, миготять у стрімкому бігу коні, схрещуються списи, дзвенять шаблі... Без минулого немає майбутнього. У захоплюючу мандрівку по шляхах історії вирушимо ми на сьогоднішньому уроці, спробуємо перевірити ваше розуміння прочитаних творів усної народної творчості, історичної поеми О. Олеся.
XIII век. Карпатское село живёт независимо и вольно, однако появляется боярин и считает себя полноправным хозяином края. Селяне не покоряются и побеждают боярина, объединившегося с монголами
В карпатское село Тухля приезжает боярин Тугар Волк. Князь Даниил даровал ему эти земли. Волк отправляется охотиться на медведей с гостями и смелой красавицей-дочерью Мирославой. Она получила мужское воспитание, обладает сильным духом и владеет навыками настоящего рыцаря. «Вот девушка! Такой бы подстать мужчиной быть» — восхищаются тухольцы, увидев её. Проводником бояре берут Максима Беркута, сына авторитетного в сельской общине старца Захара.
Во время охоты Мирослава проваливается в логово медведицы. В решающую минуту от смерти её Максим. В знак благодарности девушка горячо сжимает руку Молодые люди очарованы друг другом.
«Захар Беркут» (1971). Режиссёр: Леонид Осыка. Источник: YouTube.
Максим Беркут ведёт Тугара и Мирославу своим селом. Тухля находится в долине, окружённой со всех сторон скалами, в своеобразном котле. Сюда водопадом падает горный ручей, «извиваясь ужом по долине». Юноша рассказывает об общинном суде: на него собираются почтенные старцы села. Беркут зовёт и Тугара Волка. Но боярин считает оскорбительным быть равным смердам и не хочет приходить на суд.
В ущелье они видят Сторожа — огромный камень-столб, тухольскую святыню. Максим рассказывает легенду о нём. Когда-то на месте села было огромное озеро, власть над которым имела богиня смерти Морана. В нём не было ничего живого. Однажды царь великанов поссорился с Мораной, разбил окружающие озеро скалы, вся вода из него вытекла и потеряла свою силу. Тогда богиня смерти обратила царя в этот камень. Теперь он охраняет долину.
Объяснение: