1.Вікторина «Упізнай героя» й установи відповідність
«Двадцятилітній парубійко в селянському вбранні...
Його відкрите обличчя, ніжні, майже дівочі риси
обличчя якось дивно поєднувалися з міцно збитою
статурою та широчезними плечима»
Доктор Брякус
«Дядько з обвислими вусами, у зеленій крисані, з яким
їхали від самого початку, чекав його на виході»
Дворазовий
чемпіон
Магдебура
«Назустріч їм біг обірванець, за яким гналося троє
дядьків»
Іван Сила
«Перед ним стояв елегантно вбраний панок з борідкою.
У руці він тримав ціпок»
Земляк Івана
вуйко Микульця
«Це був опецькуватий чоловічок зі швидким поглядом
і рухливими щурячими вусами. Коли він щось
роздивлявся, то здавалося, ніби принюхується»
Агент поліції
Фікса
«Він довго натирав руки спеціальним порошком, аби
вони не ковзали. Силувано посміхався в об’єктиви
фотокамер. Глибоко дихав своїми конячими грудьми,
поміж тим кілька разів посилаючи повітряні вітання
знайомим дівицям»
Учитель фізики
шостого класу
Адам Кльоцка
«Я випав з балкона,— повідомив він так, ніби це був
який-небудь графський титул»
Міха Голий
«А оскільки пан капітан якраз підрівнював пилочкою
нігті, то йому стало страшенно незручно»
Генерал поліції
Хрунь
«І таке-от перемогло Магдебуру! Справу не
закривайте затягніть...»
Капітан поліції
Миколайчик
«Він сидів за столиком у напівтемряві, направивши
світло настільної лампи в обличчя Іванові. Це
був його метод: створити максимальний дискомфорт
обвинуваченому, аби той чимшвидше захотів говорити
ПРАВДУ»
Мадам Бухенбах
«У кімнаті відвідування його чекала екстравагантна Старший слідчий
96
вродлива пані». Бенцик
За принципом контрасту виписано образ Грицька. Зазнавши багато горя змалку (його батьки померли від холери, коли він був ще зовсім малою дитиною), Грицько, дійшовши літ, подався на заробітки. Важко працював два роки, але повернувся в село, купив землю, хату, завів господарство і почав думати про весілля. Шукав собі дівчини багатої та вродливої, а покохавши, одружився на сусідній наймичці, такій само сироті, як і він. Грицько, як і Чіпка, з дитячих років бачив і кривду, і несправедливість, але він ніколи не намагався чинити опір, бунтувати. Палкі Чіпчині слова не зачіпили його серце, але зародили тугу в чутливій до людського горя Христиній душі.
Першу людину звали Адам. Біблія розповідає, що створив Бог Адама схожим на себе.
Адам жив у райському саду, що звався Едемським. Тут йому дуже подобалося, але інколи він почував себе страшенно безпорадним та самотнім. Він нудьгував і блукав доріжками саду.
Побачив це Бог і вирішив надати Адаму помічницю. І коли той спав, Бог створив жінку.
Уявляєте, як зрадів Адам, коли прокинувся і побачив поруч з собою красу-жінку - адже він зрозумів, що тепер не буде таким самотнім!
Адам назвав її Євою, і вони, вже вдвох, щасливо зажили у Едемському саду.
Як їм було добре разом! Перші люди почували себе весело і безтурботно, і щастю, здавалося, не буде кінця!
Бог дозволяв Адаму та Єві робити все, про що вони Його просили. Лише одного не дозволяв людям Бог - їсти плоди з дерева, що звалося деревом пізнання добра та зла. Пояснював він це просто:
- Якщо ви з’їжте цей плод, то помрете.
Але жив у тому ж райському саду злий та підступний змій, що підкрався одного разу до Єви та й почав їй нашіптувати:
- Навіщо вам слухатися Бога? Адже Він не дозволяє вам їсти ці плоди зовсім не тому, що ви помрете! Це – неправда! Насправді, якщо ви їх з'їсте, то й самі станете як боги! І про все-все на світі будете знати!.. Та й плід, ти тільки подивись, який смачний!..
Довго не звертала на змія ніякої уваги Єва. Але потім несподівано подивилася на дерево і раптом побачила на диво красивий плід.
І так їй закортіло його покуштувати, що Єва не витримала, зірвала плід і надкусила його. Плід виявився дуже смачним, і Єва простягнула його Адаму.
- Адам! – звернулася вона до нього – Знаєш, а він й дійсно чудовий!
Адам на якусь хвилинку замислився, не знаючи, що й робити - адже він добре розумів, що цього робити не можна!
Але плід був такий гарний, що Адам також не витримав і надкусив його.
Ах, люди, люди...
Коли Бог узнал про вчинок Адама та Єви, то дуже засмутився, після чого зі смутком вимовив:
- На жаль, я повинен прогнати вас з мого саду! Адже ви знаєте: непокірність Богу - гріх!
Він після чого додав:
- Тепер для вас розпочнеться зовсім інше, важке та безрадісне життя в муках та стражданнях. І лише один спогад завжди буде зігрівати вашу душу - як добре було у райському саду...
І знову закінчив:
- А відбулося все це через те, що ви не захотіли виконати те, про що Я просив вас...
Так Адам і Ева були вигнані з раю.
Для них й дійсно настали тяжкі часи. Вони почали хворіти. Щоб прокормитися, їм доводилося багато та важко працювати.
А з часом люди почали вмирати…