1.Як звали вуйка(дядька) Сили?
2.Звідки був Міха Голий?
3.Що вручили хлопчині після двобою на атракціоні?
4.Що тримав у руках вишуканий панок, дивлячись на Івана?
5.Як звати доктора?
6.Коли були відбувалися тренування?
7.Де тренувався І.Сила, якщо була добра погода?
8.Ким був Магдебура у молодості?
9.Хто сидів у залі непорушно під час бою?
10. У якому транспорті І.Сила вперше їхав за місто?
11.Що сталося з доктором ?
12.Кого бачили біля автомобіля Брякуса?
Обычаи идут к нам с годами, это культура нашего народа, характера и понимания мира. К сожалению у каждого она своя. Поэтому уважение традиций и обычаев очень важная составляющая в переговорах и дружеских отношениях! А также страховки, жд, экскурсии, автобусы, весь транспорт.Традиции необходимо хранить, в первую очередь, для того, чтобы о них смогли узнать будущие поколения. Так уж сложилось, что человек очень тяжело переносит новшества. Ему ближе следовать тем канонам и законам, которые сложились на протяжении многих веков.Усвоение традиций формированию у людей социально необходимых качеств, привычек и навыков общественной деятельности и поведения. Традиции выполняют также познавательную и воспитательную функции. Без выполнения этих функций они в значительной степени лишились бы общественного смысла.
Література в Західній Україні в 30-ті роки XX ст
Західноукраїнська література в 30-ті рр. XX ст. збагатилася багатьма новими іменами. Серед поетів виділялися Роман Купчинський, Олег Бабій, Юра Шкрумеляк, Микола Матіїв-Мельник, з молодшого покоління — Богдан Кравців, Богдан-Ігор Антонич, Святослав Гординський. Із Західною Україною була тісно пов’язана творчість емігрантів зі Сходу, які оселилися в Празі, Варшаві і Львові,— Юрія Косача, Олександра Олеся, Олега Ольжича, Євгена Маланюка та ін. Для тогочасного літературного процесу була характерна значна політизація.
Письменники розділилися на три основні групи. Прихильники націоналістичного напряму згуртувалися навколо журналу «Вісник», редагованого Дмитром Донцовим. До них належали Улас Самчук, Олесь Бабій, Юрій Клен, поети — члени так званої квадриги — Євген Маланюк, Олег Ольжич, Олена Теліга, Леонід Мосендз. До групи «пролетарських» письменників, що орієнтувалися на Радянський Союз, уходили Василь Бобинський, Олександр Гаврилюк, Ярослав Галан, Петро Козланюк, Ярослав Кондра, Кузьма Пелехатий, Степан Тудор та ін. Молоді «пролетарські» письменники об’єдналися в літературно-мистецьку групу «Гроно» й видавали у Львові журнал «Вікна». До них примикала також група «новошляхівців», які гуртувалися навколо журналу «Нові шляхи», редагованого Антоном Крушельницьким. Найбільшим був табір письменників ліберальної орієнтації, до якого можна віднести Петра Карманського, Юру Шкрумеляка, Богдана-Ігоря Антонича, Осипа Турянського, Ірину Вільде, Богдана Лепкого, Наталену Королеву, Андрія Чайковського, Катрю Гриневичеву та ін. Ліберальних поглядів дотримувалися також письменники старшого покоління — Василь Стефаник, Уляна Кравченко, Марко Черемшина.