1. Який із віршів належить перу Ліни Костенко?

а) «Як дитиною, бувало»

б) «Теплота родинного інтиму»

в) «Кольорові миші»

2. Поетеса Ліна Костенко народилася 19 березня:

а) 1972;

б) 1930;

в) 1931.

3. Що (кого) було зображено на фотокартці, яку німець Фрідріх щоразу

показував дворовим дітям (оповідання Л. Пономаренко «Гер

переможений»)?

а) двох дівчаток у білих сукенках;

б) жінка в червоному оксамитовому платті;

в) свій будинок у Німеччині.

4. Як ставилися наші люди до полонених німців:

а) вони кидали в них каміння, показуючи свою ненависть до ворогів;

б) місто не сердилося на німців, вдови жаліли їх;

в) люди робили вигляд, що не помічають їх поряд з собою.

5. З якою поезії Василя Симоненка наведена строфа:

«Сьогодні усе для тебе-

Озера, гаї, степи.

І жити спішити треба,

Кохати спішити треба-

Гляди ж не а) «Ти знаєш, що ти-людина…»;

б) «Лебеді материнства»;

в) «Перехожий».

6. Які рядки поезії В.Симоненка розкривають головну думку вірша

«Лебеді материнства»?

а) «Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу,

Виростуть з тобою приспані тривоги»;

б) «За тобою завше будуть мандрувати

Очі материнські і білява хата»;

в) «Можна все на світі вибирати, сину,

Вибрати не можна тільки Батьківщину».

7. Пригадайте, який із названих віршів Ліни Костенко ви вивчали у 7

класі?

а) «Дощ полив»

б) «Маруся Чурай»

в) «Берестечко»

8. Де народилася поетеса Ліна Костенко?

а) у селі Лисогорах на Чернігівщині;

б) на хуторі Кривенькому на Тернопільщині;

в) у містечку Ржищеві на Київщині.

9. Чому мати (оповідання О. Стороженка «Скарб») не випускала свого

сина взимку з хати?

а) боялася, що він занедужає;

б) він не мав власних чобіт;

в) вважала, що взимку дітям нема чого ходити на вулицю.

10. Закінчіть цитату із твору О. Стороженка «Скарб»:

«Часом батько, дивлячись на се юродство, стане гримати на жінку і

похвалятись, що він Павлуся…»

а) буде бити;

б) віддасть у школу до дяка у друге село;

в) сам буде виховувати.

11. На що перетворився дохлий собака, якого хлопці вкинули Павлові у

вікно?

а) на гарну дівчину;

б) на оздоблене вбрання;

в) на купу грошей.

12. За що Мишка (Б. Лепкий «Мишка») розсердилася на своїх

господарів?

а) за те, що вони не дали молока для хворої дитини;

б) за те, що вони не нагодували голодну жінку;

в) за те, що вони завели в хаті кота.

Провідною темою в творчості геніального сина українського народу Т. Г. Шевченка було зображення страдницької жіночої долі. Пригадаймо поеми «Катерина», «Сова», «Наймичка». Ці твори стали даниною великій материнській любові, що не знає меж.

У поемі «Наймичка» Т. Г. Шевченко показав воістину святу любов жінки-страдниці до свого позашлюбного сина.

З особливою задушевністю розкриває поет багатий і прекрасний внутрішній світ матері-селянки. Головна героїня Ганна хотіла бачити свого сина щасливим, хотіла пізнати радість материнства. Але матеріального достатку, підґрунтя для цього не мала. Вона підкинула хлопчика бездітним людям, а сама пішла до них наймичкою.

Страждання молодої матері, яка до самої смерті не наважується зізнатися синові про те, що є його ненькою, становлять основу поеми.

Що ж привело матір до пекельних мук? Над цим питанням примушує замислитися читачів автор. Чому мати та син змушені були довгі роки перебувати під тягарем страшної таємниці?

- Прости мене. Я каралась

Весь вік в чужій хаті…

Прости мене, мій синочку!

Я… я твоя мати -

Та й замовкла…

Зомлів Марко.

И земля задрижала.

Прокинувся… до матері -

А мати вже спала.

Не можна без хвилювання читати останні рядки поеми. Оскільки самою природою жінці призначено бути дружиною, матір’ю, продовжувачкою роду людського. Але доля була зрадливою до Ганни. Скільки вона зазнала на своєму шляху! Злі пересуди, непередбачені обставини, злидні — все це невідступно йшло за молодою дівчиною і спонукало шукати вихід зі складної життєвої ситуації. Необхідно віддати належне мужності, неабиякій силі волі молодої жінки. Вона не покінчила життя самогубством, як це зробила Катерина, героїня однойменної поеми. Ні, Ганна шукала такий шлях, щоб забезпечити майбутнє своєму синові і завжди бути поруч, бо тільки материнське серце може радіти й сумувати, жити у духовному єднанні з дитиною. Найголовніше, що вона не залишила сина. Віддавала тепло душі не тільки йому, а й людям, які турбувались про Марка.

Т. Г. Шевченко в образі Ганни звеличив матір, що готова до самопожертви, повна особистого самовідречення, сягає вершин великої життєвої мудрості. Драматизм долі наймички вражає. П. Куліш, прочитавши поему, зазначив, що «не знає нічого досконалішого ні в одній європейській літературі».

Твір захоплює своєю щирістю, задушевністю, добротою. А з іншого боку, вражає соціальною несправедливістю. Читач не знає передісторії описаних подій, що спричинила до страждань головної героїні. Але це й не так важливо, бо автор мав на меті показати типове явище того часу — страдницьку долю жінки з народу.

П’єса Івана Карпенка-Карого «Сто тисяч» розповідає цікаву історію про низькі людські почуттях і якостях. Як зрозуміло з самої назви твору, найголовнішою мотивацією для головного героя твору є тільки гроші. Герасим Калитка був дуже жадібним, не мав нічого більш важливого в своєму житті, ніж збагачення. В цілому цей образ був досить характерним для того часу. Тоді справді гроші і земля були надзвичайно важливими для людини і її успішного життя.

У відповідності до змісту твору, Герасим Калитка дуже любив дві речі – гроші та землю. У творі наведено величезна кількість прикладів того, як він все це любить і наскільки він жадібний у зв’язку з усім цим. Він докоряв своїх слуг за зайвий з’їдений ними шматок хліба, хотів одружити свого сина на багатій дівчині, яку син не любив. Він був жадібний навіть по відношенню до власної дружини, яка просила дати їй коней, що добратися до міста. Більше того, Герасим Калитка був готовий на будь-які хитрощі і навіть на незаконні дії, щоб хоча б трохи збагатитися. Одного разу до нього в гості прийшов єврей і запропонував за кілька тисяч справжніх грошей купити сто тисяч грошей фальшивих, які неможливо розпізнати. Герасим був настільки жадібний, його свідомість було настільки помутнілою, що він погодився на цей очевидний обман. Крім того, йому були сильно потрібні гроші, щоб дати їх у борг під заставу чужої землі Смоквина, а потім витребувати цю землю собі. На жаль для Герасима, сто тисяч, видані йому євреєм, виявилися простими папірцями, а тому він не зміг купити землю Смоквина, та й видані єврею гроші були втрачені.

Немає жодних сумнівів у тому, що навіть якщо б афера Герасима Калитки виявилася успішною, щасливою ця жадібна людина ніколи не стала би. Вся проблема в тому, що людська жадібність просто не має меж. Якщо людина жадібна, вона ніколи не заспокоїться. Помилково вважати, що багаті люди не можуть бути жадібними, тому що у них багато грошей. Навпаки, якщо людина багата, значить, гроші для неї дуже важливі. А це в свою чергу говорить про те, що вона їх надзвичайно цінує і ні за що не віддасть і не поступиться будь-кому іншому ні за яких обставин.

Можна з упевненістю говорити про те, що Герасим Калитка не заспокоївся б, якби отримав землю Смоквина. Більше того, ця удача зробила б його ще більш жадібним до грошей і до землі. Він би відчув, що у нього все виходить, що всі його афери проходять, а тому продовжив би шукати можливості наживатися на оточуючих. Я думаю, що невдача Герасима повинна була послужити йому уроком і показати йому, що гроші і земля можуть зіпсувати людину.