1.Знати зміст твору "Білий кінь Шептало".
2. Пригадати відомості з теорії літератури: що таке оповідання і алегорія?
Усно відповідати на запитання:
Чи збулися ваші передбачення щодо змісту оповідання?
— Чим відрізнявся кінь Шептало від гурту коней?
-Що найбільше гнітило Шептала в його табунному житті?
— Як Шептало поводився на пасовищі, під час водопою, в конюшні?
— Про що свідчив той факт, що Шептало завжди виправдовув вчинки свого конюха Степана?
— Що вважає кінь Шептало причиною своєї передчасної старості?
— Як ви ставитеся до повернення Шептала в стайню?
— Чи був у нього інший вибір?
-Кого ми розуміємо в образі коня? Як називається такий художній засіб.
Якими кольорами змальовує головного персонажа автор?
- З чим асоціюється білий колір?
- А сірий?
План -характеристика коня Шептала .
1. Білий кінь Шептало – головний герой оповідання.
2. Суперечлива особа в алегоричному образі коня.
3. Спогади, що допомагають героєві у важкому повсякденному житті.
4. Розповіді мами головного героя оповідання про гордих білих коней.
5. Зміни у житті білого коня Шептала.
6. Чому Шептало втрачає своє «я»?
7. Вияв стійкості характеру Шептала.
8. Білий кінь Шептало на волі.
9. Повернення Шептала до стійбища.
Письмово проаналізувати образ коня Шептала за поданим планом.
До ть, будь ласка!!❤️
ответ:хронологічна таблиця
24 листопада 1806 – народився у селі Лисогори Борзнянського повіту (нині Ічнянський район, Чернігівської обл.) в сім’ї дрібного поміщика, відставного армійського офіцера Петра Стороженка. Спочатку хлопець здобув домашню освіту, а потім навчався в «благородному пансіоні» при губернській гімназії в Харкові. У 1820-х – Стороженко зустрічався із молодим Миколою Гоголем. З 1824 – протягом майже 30 років перебуваючи на військовій службі (пройшов шлях від унтер-офіцера в кінно-єгерському до поручика драгунського полку, а згодом став старшим офіцером у штабі кавалерійського корпусу).
1828–1829 – брав участь у російсько-турецькій війні , 1830–1831 – брав участь у придушенні польського повстання 1849 – брав участь у поході в Угорщину, був контужений. 1850–1863 — служив чиновником для особливих доручень при київському генерал-губернаторі Дмитрі Бібікові. 1857 — на сторінках російських журналів і газет з’явилося ім’я О. Стороженка як автора роману з української старовини «Брати-близнюки». 1861 — став відомим і як україномовний письменник, його доробок друкували в журналі «Основа». 1863 — у Петербурзі вийшли «Українські оповідання» у двох томах, які О. Стороженко написав ще в 1850-х рр. 1864 — О. Стороженка перевели в польсько-литовський край — м. Вільно. 1868 – вийшов у відставку у ранзі дійсного статського радника, останні роки життя провів на хуторі поблизу Берестя. Тут він виконував обов’язки повітового предсідателя дворянства й голови з’їзду світських посередників. Займався садівництвом, любив полювати й рибалити. Багато часу віддавав грі на віолончелі, малював і ліпив, нагороджений медаллю Академії мистецтв. 18 листопада 1874 р. – помер О. Стороженко на своєму хуторі. Похований у м. Бресті.
Дякую за те що прочитав