1. Звертанням ускладнено речення (розділові знаки пропущено) А Ви знаєте як липа шелестить?
Б Спи дитя моє ти життя моє!
В Ти знаєш що ти людина?
Г Чому уста твої німі?
2. Звертанням ускладнено речення (розділові знаки пропущено)
А В житті мене ти й знать не знаєш ідеш по вулиці минаєш...
Б Хоч знаєш знаєш добре знаєш як я люблю тебе без тями...
В Чого звертаєш ти до мене чудові очі ті ясні сумні...
Г О ні Являйся зіронько мені Хоч в сні!
3. Двома звертаннями ускладнено речення (розділові знаки пропущено)
А Я люблю тебе поле простір твій широчінь твої пахощі й цвіт.
Б Через тумани лихі через великеє горе ти світиш мені моя зоре.
В Рідна мати моя ти ночей не доспала і водила мене у поля край села.
Г Припливайте до колиски лебеді як мрії опустіться тихі зорі синові під вії.
4. Прочитайте речення.
Ой (1) доле людськая (2) чом ти неправдива (3) що до інших дуже щира (4) а до нас зрадлива?
НЕ ТРЕБА ставити кому на місці цифри
А 1
Б 2
В З
Г 4
5. Вставним словом ускладнено речення (розділові знаки пропущено)
А Про щастя здобутеє нами шепочуть зелені жита.
Б Малюю сонце хату тин і соняхи завмерлі в тиші.
В До речі я хотів з вами порадитися щодо одного видання.
Г І тільки чую набрякають очі як хмари перегущені дощем.
6. Вставним словом ускладнено речення (розділові знаки пропущено)
А Весна мені багато говорила співала пісню дзвінку голосну.
Б Квіти ці прості і непримітні світяться як світлячки блакитні.
В Вечірнє сонце обливало тихим світом молоду щасливу пару.
Г Такої гарної днини цього року вже мабуть не трапиться.
7. Вставним словосполученням ускладнено речення (розділові знаки пропущено)
А Усякі квітки розкручували свої пуп’яночки розгортували молоді листочки свіжі гарні як личко малої дитини.
Б Увесь зелений степ і синє кругле небо заливало проміння золотого сонця гарячого сліпучого.
В Наставало тепер те найголовніше задля чого на думку Сивоока принесено всі пожертви й зусилля...
Г У карій глибочині очей загусла давня розбуркана туга притамована сплеском лагідної усмішки.
8. Двома вставними конструкціями ускладнено речення (розділові знаки пропущено)
А Як не дивно дядько не на жарт перелякався зупинив якусь машину та й чкурнув із села від гріха подалі.
Б Добре що принесли якусь провізію бо я правду кажучи не хотіла йти на ринок не мала охоти.
В Як на біду Микола Денисюк не вмів плавати і цей факт схоже відіграв свою фатальну роль.
Г Сашко зняв ножа пригнувся під вікнами щоб тато з мамою чого доброго не помітили і вибіг на вулицю.
9. Прочитайте речення.
А(1) може (2) мені суджено стати Месією (3) може (4) треба дозволити розіп’яти себе в ім’я іння люду?
НЕ ТРЕБА ставити кому на місці цифри
А 1
Б 2
В 3
Г 4
10. Пунктуаційну помилку допущено в реченні
А Очевидно, ми мали дохристиянську релігію, як мали її й інші народи.
Б Кажуть, карлики так дрібніють, що непомітно можуть залізти в душу...
В Поезія завжди про майбутнє, принаймні, про майбутню тугу за минулим.
Г А мої друзяки, чесно кажучи, не з хороброго десятка.
11. Пунктуаційну помилку допущено в реченні
А Усі публічні люди зобов’язані пропагувати толерантність, яка, власне кажучи, і робить нас європейцями.
Б Коли буду я, навіть, сивою і життя моє піде мрякою, я для тебе буду красивою, а для когось, може, й ніякою.
В Ковзани самі винесли з двору, і я поїхав, як ото кажуть, не питаючи дороги: калюжа то й калюжа, сніг то й сніг.
Г Може, моя віра у вільну Україну, яка наснажувала колись гетьмана, надихне людей на переможну битву.
12. НЕМАЄ вставленої конструкції в реченні (розділові знаки пропущено)
А Вузенький хідник витканий зі смужок різнокольорового ганчір’я хтось розкинув його сушитися уздовж парканчика теж був раритетним.
Б У травні каштани як я люблю цю пору вибухають білими салютами.
В Коні були завжди тільки кіньми натомість люди як відомо стають усім на світі і ніколи не знаєш чого від них ждати.
Г І коли наші руки зустрічаються вічна історія з цими руками Клавдія Петрівна немов на мент губить притомність…
Тільки-тільки відлютувала громадянська війна. Через село хвилями прокочувалися червоні козаки, гетьманці, січові стрільці, петлюрівці, пройшло, відступаючи військо Пілсудського. У лісах іще блукають ті, кого голова комнезаму дядько Себастіян називає бандитами. З Херсонщини прибивається виснажена жінка з дитиною,— там голод. Про голод у південних селах говорять дядьки в своїх стихійних «політбесідах», згадуючи і про підступну «багряницю», Антанту, розруху. «Рощот панам» вони вже дали — поміщицькі маєтки, економії розгромлено, ще «коли настала революція». Незаможники тепер ведуть суперечки про землю, їм якраз нарізають ділянки з колишнього панського поля.
Цікаво коментує розвиток подій церковний староста, який до нової влади ставиться недовірливо, причому деякі його критичні репліки влучають у ціль досить точно: «…колись усі були люди, а тепер стали — куркулі, середняки і злидні»; «…що було моїм, то було моїм, а тепер ніхто не добере, де моє, де твоє, а де наше.
це основе
Головні герої роману – козак Швайка зі своїм вовком Барвінком, Грицик та малий Сашко, юний богатир Демко, Сила та його мама-велетка. Вони переносять нас у дивовижні казкові події п’ятнадцятого століття. А складні ситуації дозволяють розкрити індивідуальність кожного образу. Небезпека очікує героїв на кожному кроці. Тому, це дозволяє перенести читача на кілька століть назад і відчути всю тривогу і хвилювання на собі. Сюжет книги динамічний. Він буде цікавий і дорослим, і малим. Автор уміло знайшов золоту середину у викладі. Твір і складний, і простий водночас. Кожен персонаж є особливим, по-своєму надихаючим. Ну і, звичайно, пізнавальний підтекст, який прочитується чи не в кожному рядку. Роман розрахований на широку аудиторію, проте україномовну. Адже деякі слова будуть не дуже зрозумілі. Як от, наприклад, слово «джури», що означає «зброєносці».
Особисто мої враження від книги «Джури козака Швайки» дуже позитивні. Цей роман я прочитала декілька разів. І він багато чому мене навчив: любити рідний край, поважати історію. А цікавий сюжет захопив настільки, що не можна було відірватися. Тому, раджу прочитати роман Володимира Рутківського абсолютно всім.