Історична пісня є більш новим жанром, що істотно вплинуло на її розбіжності з думою. Дума виконується речитативом під супровід кобзи, ліри чи бандури, а історична пісня просто співається. Дума характеризується неоднаковими за розміром віршовими рядками, часто з втратою ритму. Історичні пісні натомість мають чітку ритмо-мелодійну будову.
Персонажами дум, к правило, були легендарні особи або люди, котрі своїм подвигом стали вартими оспівування. Існування персонажів в реальному житті залишається під питанням. З історичними піснями все навпаки, адже їх персонажі є реальними історичними героями.
Думи мають більш розвинений сюжет: починаються заплачкою, розвивають події та закінчуються славословієм. Історична пісня не має такого поділ на частини, а сюжет там більш ліричний, ніж епічний.
Зразками історичних пісень є твори "Чи не той то Хміль", "Ой Морозе Морозенку", "Зажурилась Україна"
ВІдомими думами вважаються "Дума про Марусю Богуславку", "Втеча трьох братів із города Азова", "Дума про Самійла Кішку"
Історичні пісні та думи - жанри української народної творчості. Дуже специфічний за походженням жанр думи. Він притаманний тільки українській національній культурі. Появу українських дум учені дослідники пов'язують з козаччиною. Боротьба козаків із завойовниками-турками, татарами, життя бранців у турецькій неволі, тяжкий їх побут на галерах, морські походи козаків, козацькі повстання проти Польщі - усі ці події були мотивами українських дум.
До кращих українських дум належать "Дума про козака Голоту", "Дума про Марусю Богуславку", "Дума про Самійла Кішку", "Дума про Івана Богуна" та ін.
За змістом думи дуже подібні до історичних пісень, а за виконанням - до плачів, голосінь. Автори дум невідомі. Ними переважно були учасники подій- козацьких битв і походів. Кобзарі, лірники, бандуристи під супровід своїх інструментів речитативом виконували їх. Від села до села, від міста до міста розносили вони вісті про славу і подвиги героїв, їх мужність, героїзм і гарячу любов до України. І. Франко назвав думи й історичні пісні безсмертними пам'ятками, створеними генієм самого народу.
У відтворенні подвигів героїв у думах, як і в історичних піснях, реалізм поєднувався з романтичним ореолом. Щедро використовувалися у думах та історичних піснях народнопоетичні символи (орел, сокіл - козак; крук, ворон - ворог; зозуля - мати, вдова), порівняння (скрива, як вовк, споглядає). У текстах дум трапляються заперечні порівняння: "Ой та то ж не пили пилили, Не тумани вставали, - Як із землі турецької, Із віри бусурманської, З города Азова, з тяжкої неволі Три брати втікали".
Стилістичну функцію уповільнення розповіді в думах відіграють синонімічні повтори-тавтологія (думає-гадає, грає-виграває).
Мова дум, як й історичних пісень, збагачена постійними епітетами: кінь у козака завжди вороний; козак постійно у русі, в дії, тому перед ним стелиться шлях широкий, битий; він обороняє землю християнську.
Історична пісня є більш новим жанром, що істотно вплинуло на її розбіжності з думою. Дума виконується речитативом під супровід кобзи, ліри чи бандури, а історична пісня просто співається. Дума характеризується неоднаковими за розміром віршовими рядками, часто з втратою ритму. Історичні пісні натомість мають чітку ритмо-мелодійну будову.
Персонажами дум, к правило, були легендарні особи або люди, котрі своїм подвигом стали вартими оспівування. Існування персонажів в реальному житті залишається під питанням. З історичними піснями все навпаки, адже їх персонажі є реальними історичними героями.
Думи мають більш розвинений сюжет: починаються заплачкою, розвивають події та закінчуються славословієм. Історична пісня не має такого поділ на частини, а сюжет там більш ліричний, ніж епічний.
Зразками історичних пісень є твори "Чи не той то Хміль", "Ой Морозе Морозенку", "Зажурилась Україна"
ВІдомими думами вважаються "Дума про Марусю Богуславку", "Втеча трьох братів із города Азова", "Дума про Самійла Кішку"
Історичні пісні та думи - жанри української народної творчості. Дуже специфічний за походженням жанр думи. Він притаманний тільки українській національній культурі. Появу українських дум учені дослідники пов'язують з козаччиною. Боротьба козаків із завойовниками-турками, татарами, життя бранців у турецькій неволі, тяжкий їх побут на галерах, морські походи козаків, козацькі повстання проти Польщі - усі ці події були мотивами українських дум.
До кращих українських дум належать "Дума про козака Голоту", "Дума про Марусю Богуславку", "Дума про Самійла Кішку", "Дума про Івана Богуна" та ін.
За змістом думи дуже подібні до історичних пісень, а за виконанням - до плачів, голосінь. Автори дум невідомі. Ними переважно були учасники подій- козацьких битв і походів. Кобзарі, лірники, бандуристи під супровід своїх інструментів речитативом виконували їх. Від села до села, від міста до міста розносили вони вісті про славу і подвиги героїв, їх мужність, героїзм і гарячу любов до України. І. Франко назвав думи й історичні пісні безсмертними пам'ятками, створеними генієм самого народу.
У відтворенні подвигів героїв у думах, як і в історичних піснях, реалізм поєднувався з романтичним ореолом. Щедро використовувалися у думах та історичних піснях народнопоетичні символи (орел, сокіл - козак; крук, ворон - ворог; зозуля - мати, вдова), порівняння (скрива, як вовк, споглядає). У текстах дум трапляються заперечні порівняння: "Ой та то ж не пили пилили, Не тумани вставали, - Як із землі турецької, Із віри бусурманської, З города Азова, з тяжкої неволі Три брати втікали".
Стилістичну функцію уповільнення розповіді в думах відіграють синонімічні повтори-тавтологія (думає-гадає, грає-виграває).
Мова дум, як й історичних пісень, збагачена постійними епітетами: кінь у козака завжди вороний; козак постійно у русі, в дії, тому перед ним стелиться шлях широкий, битий; він обороняє землю християнську.