12 запитань за поемою «Наймичка» Т.Шевченка

Запитання 1

Повернувшись благополучно додому («Наймичка»), Марко...

варіанти відповідей

А Богу.

Б. Поцілував рідну землю.

В.Заспівав веселої.

Г. Подякував воликам.

Запитання 2

Караючи свою нещасливу долю («Наймичка»), Ганна зверта­лася ...

варіанти відповідей

А, До широкого степу.

Б. Бога.

В. Туману.

Г.Батьків.

Запитання 3

Трохим з Настею («Наймичка») сумували через те, що:

варіанти відповідей

А. Були бідними.

Б. Повсякчас втрачали здоров’я.

В.Вимушені працювати на пана.

Г.Не мали дітей.

Запитання 4

Старі вирішили прийняти до себе наймичку («Наймичка»), бо:

варіанти відповідей

А. Вважали себе за багатих.

Б. Вже нездужали.

В. Вона дуже сльозно Г. їм важко було працювати на городі.

Запитання 5

Рід діяльності Марка («Наймичка»).

варіанти відповідей

А. Мисливство.

Б. Ковальство.

В.Чумакування.

Г. Гончарство.

Запитання 6

Через те, що син наймички тривалий час не повертався («Наймичка»), вона:

варіанти відповідей

А. Вирушила на його пошуки.

Б. Мусила розважати його дружину і дітей.

В. Зверталася з молитвою до Святого Миколая.

Г. Ходила до ворожки цікавитися долею улюбленця.

Запитання 7

Якого подарунка віз Марко Ганні? («Наймичка»)

варіанти відповідей

А. Сукна дорогого.

Б. Шитий пояс.

В. Червоного шовку.

Г.Парчі золотої.

Запитання 8

Під час блукання у неділю вранці-рано («Наймичка») героїня наспівувала...

варіанти відповідей

А. «Ой степи широкії».

Б. «Ой у полі могила».

В. «Кукувала зозуленька».

Г. «Ой у полі вітер віє».

Запитання 9

Дід виїхав до Городища («Наймичка»), аби:

варіанти відповідей

А. Придбати необхідних ліків.

Б. Відвідати сина, який там служив у війську.

В. За до себе кумів.

Г.Продати дещо з хатнього краму.

Запитання 10

Після тривалих страждань Ганна («Наймичка») відчула себе щасливою тоді, коли:

варіанти відповідей

А. Знаходилася поруч зі своєю дитиною.

Б. Мала можливість заробити на хліб.

В.Підкинула власну дитину чужим людям.

Г. Батьки дозволили їй повернутися додому.

Запитання 11

Наприкінці твору «Наймичка» героїня...

варіанти відповідей

А. Зізналася Маркові, що вона його мати.

Б.Залишила хату сина і вирушила у мандри.

В. Вирішила присвятити останні роки життя службі Богові.

Г. Втопилася з горя у річці.

Запитання 12

За жанром "Наймичка" - це...

варіанти відповідей

А. соціально-психологічна поема

Б. соціально-побутова поема

В. історична поема

Г. романтична поема

Ш світ не так вже й нешкідливий. Адже десь там, у темряві, в ізольованих від очей лісах і в глибоких надрах водойм живуть загадкові істоти. Вони з'являються несподівано і так само несподівано і зникають. Перелякані свідки виявляються ошелешеними і здивованими.В результаті не залишається жодних доказів таких зустрічей. Але істоти продовжують існувати, у своїх затишних місцях, так і в нашій фантазії. Розповімо нижче про десяти найбільш загадкових істот, які на думку багатьох все ж існують на нашій планеті.Адже є очевидці, які бачили їх на власні очі. Нехай деякі істоти і більш неймовірні, ніж інші, але вирішувати, чи є вони насправді - надамо нашої фантазії

Сивою давниною віє зі сторінок повісті І. Франка "Захар Беркут". Перед нами постають герої, які вірять у перемогу добра над злом, правди над кривдою, які живуть ідеями спільного порядкування, єдності й добра. Головне для них – це інтереси громади. Живуть вони в глухому селищі Тухля, і очолює громаду тухольців "люблячий батько" – Захар Беркут.Сивий старець, "мов стародавній дуб-велетень", "поважний поставою, строгий лицем, багатий досвідом життя й знанням людей та обставин, Захар Беркут був правдивим образом тих давніх патріархів, батьків і провідників цілого народу, про яких говорять нам тисячолітні пісні та перекази". Для громади він був усім: пасічником, лікарем, розумним порадником, справедливим суддею, ватажком, головою старійшин. Громада важила для нього дуже багато. Усе життя він допомагав, чим міг, тухольцям (та й не тільки їм). Ще молодим Беркут прагнув приносити користь людям, тому й вирушив на пошуки вчителя, щоб навчитися лікувати людей. Але, окрім лікарських умінь, він набув ще й розуміння того, що щастя й добробут тухольської громади залежать від розумного "ведення громадських порядків, громадської спільності та дружності". Тухольці побачили в ньому наймудрішу та найдостойнішу людину, тому зробили його ватажком громади. І відтоді Захар Беркут не знав іншого життя, як життя в ім'я інтересів громади, усе, що він робив, робив лише з погляду на добро й користь для інших. Незважаючи на свій вік, Захар не може сидіти склавши руки, адже, на його думку, "життя лише доти має вартість, доки чоловік може помагати іншим".Дев'яностолітній старець, який багато бачив і багато знає, є головою та розумом громади: за його порадами збудували дорогу, яка служила засобом зв'язку між тухольцями й мешканцями навколишніх сіл; його порадами було переможено ворога й урятовано життя не тільки тухольської громади, але й їхніх сусідів. Захар Беркут виховав у людей почуття власної гідності та волелюбність. На громадській раді він відстоює права громади від князівських і боярських зазіхань, гідно тримається перед боярином Тугаром Вовком, який заявив свої права на тухольські землі: "Мудрі права наші походять не від твого князя, а від дідів і батьків наших".Беркут – справжній патріот своєї землі. Розповідаючи тухольцям про знаки на прапорі, він закликає ніколи не здаватися й до останньої краплі крові захищати свою Батьківщину від нападу монголів: "До останньої краплі крові повинна боронити громада свої свободи, свого святого ладу!" Тому коли постало питання: або вихід монголів з тухольської долини, або смерть синові Захара – Максиму, Захар Беркут жодної хвилини не вагався, що треба робити. Серце батька ридало, а розум говорив, що смерть Максима – єдиний порятунок для тухольців.Передсмертне слово Беркута – це своєрідний заповіт громаді: "Доки будете жити в громадськім порядку, дружно держатися купи, незломно стояти всі за одного, а один за всіх, доти ніяка ворожа сила не побідить вас". Слова ці мають бути заповітом і для нас та передаватися наступним поколінням.