13. Уривок 1. «То зазирне в курник, то дейко до свинок, Спита, чи всі таки живенькі поросята...»; 2. «Зо мною будеш жить, як брат живе з сестрою!»; 3. «Лисичка подала у суд таку бумагу...»; 4. «Заграло, запінилось синєє море, І буйнії вітри по морю шумлять»; 5. «А в світі якеє життя сироті? шаги терпітимеш ти, Назва а) «Рибалка»; б) «Українська мелодія»; в) «Небо»; г) «Човен»; д) «Ведмежий суд»; е) «Пан та Собака». го oo пoвiвало від
Соціалізація - наше життя в соціумі, спілкування з іншими людьми, вміння знаходити компроміси, вирішувати проблеми та инше.
Хто я? Що я можу зробити для суспільства? Кожен з нас колись замислювався над своїм призначенням, над своїм місцем у цьому світі і у житті загалом. Мені довелося зштовхнутися з цим питанням при написанні цого твору, але конкретних висновків я ще не зробив.
Своє місце в житті суспільства можна визначити багатьма критеріями.
Наприклад, твоя майбутня професія. На даний момент, я бачу себе психологом, бо завжди прагнув бути корисним іншим, хотів допомагати вирішувати проблеми близких та друзів. Психологія може дати мені можливість втілити все це в реальність, адже сутністю цієї професії є надання до в адаптації людини до нормального життя, до в позбавленні від негативних емоцій, вирішення проблем, конфліктів,комплексів та багато іншого. Якщо я стану у цій сфері справжнім професіоналом, то, таким чином, мрії про зміни світу на краще стануть реальністю, відтак я зможу себе реалізувати і знайти своє місце у житті.
Також, явним прикладом з визначенням у суспільстві є наші мрії та цілі.
Та самим важливим критерієм, як на мене, щоб знайти себе є "гармонія".
Отже, якщо скласти все ці критерії, то тобі буде легко визначитись у чому твоя участь в житті суспільства. На жаль, мені вдалося тільки трошечки заглибитися в його вивчення, але я сподіваюсь, що дійду більш конкретних висновків пізніше.
Але князь Ярослав знав, що робив. Ворота — лице міста. Нехай усі — і чужоземці, і мандрівники, і друзі, та й вороги також — одразу бачать, який багатий, красивий та могутній Київ.
Князь звів у місті нові храми: Георгіївський, бо християнське ім'я Ярослава було Георгій, та Іринівський, бо дружину Ярослава, шведську принцесу Інгігерду, охрестили Іриною. А головну церкву землі Руської, серце митрополії, він присвятив мудрості — Софії, якій поклонялися мешканці Візантії.
Собор було закладено на місці переможної битви киян з печенігами. Йому було відведено найвище місце в місті. Перед мандрівником, через яку б браму він не увійшов до Києва, відкривався багатокупольний Софійський собор. Софія Київська була не тільки величною, але й живописною. Вона гармонійно розросталась у висоту і вшир. Храм не був біленим, як нині, а цегла, з якої його було збудовано, чергувалася з рожевим каменем, що прикрашало його стіни.
Мозаїки Софії Київської спершу займали велику площу — шістсот сорок квадратних метрів, з яких збереглось тільки двісті шістдесят. Вони є найбільшим пам'ятником монументального мозаїчного живопису, що дійшов до нас у своїй первісній "расі.
Фрески Софії збереглися менше, ніж мозаїки. Багаторазові реставрації завдали багатьом картинам непоправної шкоди.
Майстерність виконання вражає. Сюжет, архітектурні форма та кольорова гама підкреслюють красу та витонченість біблейських сюжетів, які складають єдиний ансамбль.
Вся архітектура храму, його внутрішнє живописне вбрання навіює думку про єдність влади земної та небесної, її велич та непорушність.
Софія Київська — найважливіша історична пам'ятка часів Ярослава Мудрого. Вона також є найживописнішою в історії середньовіччя.