14. Установіть відповідність між термінами та прикладами, використаними О. Стороженком в оповіданні «Скарб» (1б.):
А гіпербола
(перебільшення)
Б фразеологічні
порівняння
В комічне (гумор)
Г протиставлення
(антитеза,
антоніми)

1 «Така з неї добра і покірна жінка; а як дійде діло до її
Павлуся, то як скажена стає»
2 «Пообідає і знов куня; коли зимою, то знов у просо, а
коли літом, то вийде в садок, ляже під грушею, а часом,
глянувши угору, трошки й розсердиться: «Бісові груші,
пробубонить,— які спілі, і над самісінькою головою
висять, а ні одна ж то не впаде у рот»
3 «Щастя, як горох з мішка, так і сиплеться; глита, як той
пуцвіринок; галас підійме, буцім з його чортяка лика дере;
останеться, мов сліпий без поводиря; їсть, аж за ушима
лящить»
4 «Наймичка доглядала Павлуся, як рідна мати: і годує
його, і голову йому змиє, і розчеше, і роздягає, і стеле, так
йому у вічі й дивиться, думку його відгадує, бо Павлусь за
ввесь день і пари з рота не пустить; хоч би часом чого і
схотів, вже не попросить; якось йому й слово важко
вимовити»
ПРОСТО НАПИШИТЬ 1.(БУКВА) 2.(БУКВА) 3(БУКВА) 4.(БУКВА)

В оповіданні Володимира Винниченка "Федько-халамидник" Толя - це образ, який автор, на мою думку, ввів для того, щоб показати юним читачам, якими не варто бути, як не треба себе вести.

Толя - це вкрай жорстока і безсердечна дитина. Я гадаю, що все через нестачу батьківської любові і недостатньо правильного виховання.

Толя - боягузливий, заздрісний, підлий. Він наділений усіма вадами, яких варто уникати.

Такого хлопця ніхто не захоче бачити своїм другом. Федько ж, навпаки, рятує його. І робить це, щонайменше, двічі.

До того ж, Толя є досить ніжним і тендітним, як для хлопця.

Насамкінець, він брехливий і підступний.

Життя ще не навчило його ставитися до інших людей із повагою, він не знає, що таке співчуття.

Толя поважає лише себе, тому часто-густо йому соромно, коли "на людях" Федько робить щось непристойне (на думку Толі)

Отже, Толя - це вкрай негативний персонаж.

Объяснение:

Гроші... Для когось вони відіграють важливу роль, хтось має скромні грошові потреби, але, звичайно, без грошей обійтись неможливо.

Любов до грошей — ось що об'єднує персонажів п'єси Карпенка-Карого "Сто тисяч". Герасим Калитка, сільський багатій, прагне на всьому заробити і наскладати якомога більше грошенят. Він жорстоко експлуатує наймитів, шкодує для них шматка хліба і поступово втрачає ознаки нормальної людини.

Мріє про гроші і кум Герасима Савка. Він гадає, що "без душі, мабуть, легше, як без грошей", тому навіть готовий продати душу чорту, аби розбагатіти. Куми стають компаньйонами у придбанні фальшивих грошей, бо Калитка сам боїться йти на махінації. Зв'язавшись із кумом, Калитка бачить страшні сни: "Снилось, що кум гроші однімав". А коли компаньйонам приходить час ділити гроші, в руках у Савки з'являється ніж, бо Герасим намагається обдурити його.

Прагне до збагачення і копач Бонавентура. Цілими днями він тільки й займається тим, що копає землю, сподіваючись знайти скарб. Невідомий теж прагне отримати якомога більше грошей, хитро обдурюючи зажерливих багатіїв. Калитці подобається пропозиція Невідомого щодо придбання фальшивих грошей, він робить висновок: "Єврей — то діло, а Копач — морока!" Хитрий селянин намагається надурити єврея, але шахрай виявився хитрішим, підсунувши Калитці чистий папір.

Карпенко-Карий у своїй комедії яскраво показав нам, наскільки згубним для людей може бути вплив грошей. Він висміяв і засудив пороки суспільного життя й хиби в характерах людей, які полюбляють тільки гроші й заради них готові піти на будь-який злочин.