15 ! составить высказывание-рассуждение «от потребительского безумия окружающей среды надо беречь» с использованием синонимических и антонимических предлогов. синонимичные предлоги: (на выбор не менее 2 пар использовать) -около, круг, около -между, промеж, между, сквозь, среди -для, для, с целью -увы, в, в -из, с антонимичные: (на выбор не менее 1 пары использовать) над - под от - до близко - край объем не более 80 слов
Смелость подавлять свой страх.К этому слову можно подобрать много различных синонимов,например,"бесстрашие","мужество","храбрость"и многие другие.Конечно,смелость проявляется ни тогда,когда ты сам назовешь себя смелым,а в конкретных поступках.Например,ученика,который оскорбил учителя за то,что тот поставил ему двойку,никак нельзя назвать смелым.
Бояться,страшиться чего-либо,это вполне свойственно человеку.А вот проявить смелость в определенной ситуации это свойственно далеко не каждому.Если ежедневно при друзьях,одноклассниках,да и просто незнакомых людях афишировать то,что ты котёнка,к примеру,а в необходимой ситуации при них ты не сможешь проявить смелость-то ты не можешь называться смелым человеком.Смелый человек тот,кто сумел преодолеть свой страх,побороть его.
Более подробно про смелость и храбрость мы можем прочитать в произведениях Гоголя "Тарас Бульба,где Тарас, узнав о том, что его сын Остап попал в плен к ляхам, не побоялся пробраться на неприятельскую территорию, чтобы узнать о его судьбе. И стоя на площади в то время, когда измученный пытками Остап воскликнул, обращаясь к нему: "Всё чужие, неведомые мне лица! Где ты, батько? Слышишь ли ты меня? ", Тарас крикнул из толпы: "Слышу, сынку! ". Этим он смог поддержать Остапа в последние минуты его жизни.
Я считаю,что смелый не тот человек,что провозглашает свою смелость,а и преодолевает свой страх.Быть смелым-это далеко не глупо,как считают многие люди.Глупо быть трусом,ведь когда ты действительно нужен людям,ты просто подводишь их,"махаешь"на них рукой,что как раз-таки доказывает твою глупость.
Я не фантазер,но как получилось :D
«Боже́ственна коме́дія» (італ. la Divina Commedia) — філософсько-фантастична поема Данте Аліг'єрі, його основний твір, вважається шедевром світової літератури, написаний тосканським діалектом.
У трьох частинах («Пекло», «Чистилище», «Рай») Данте описує свою мандрівку до Бога, слідуючи спочатку за Вергілієм до місця, від якого його супроводжує Беатріче, що уособлює милість Божу. Твір, який є цілою енциклопедією знань середньовіччя, стоїть на вершині італійської поезії. Подорож поета трьома світами, що описана в «Комедії» — це символічний шлях людства в його прагненні до істини.
Зміст
1 Склад
2 Історія
3 Сюжет
3.1 Пекло
3.2 Чистилище
3.3 Рай
4 Структура
5 Ідея
6 Українські переклади
6.1 Історія українських перекладів
6.2 Список українських перекладів
7 Різне
8 Примітки
9 Джерела
10 Посилання
Склад
Твір має три частини — «Пекло», «Чистилище», «Рай», кожна по тридцять три пісні, хоча «Пекло» містить у собі ще одну додаткову пісню, загальна кількість яких, в результаті сто.
Поема має декілька шарів: це і особиста драма поета, і алегоричний опис історії Флоренції, і опис світу: в першій частині Данте розповідає про неорганічну природу, в «Чистилищі» — про живу природу, а свої метафізичні погляди викладає в «Раї».
Спершу твір мав назву «Комедія», епітет «божественна» вжив у своєму дослідженні про поему Данте «Argomenti in terza rima alla Divina Commedia» італійський письменник-гуманіст Джованні Бокаччо. З того часу поему публікують з назвою «Божественна комедія».
Історія
Називаючи свою поему «комедією», Данте використовує середньовічну термінологію: комедія, як він пояснює в листі до Кангранде, - будь-який поетичний твір середнього стилю зі страшним початком і благополучним кінцем, написаний народною мовою; трагедія - будь-який поетичний твір високого стилю із захоплюючим і спокійним початком і жахливим кінцем. Слово «божественна» не належить Данте, так поему пізніше назвав Джованні Боккаччо. Трагедією Данте не міг назвати свій твір лише тому, що всі жанри «високої літератури» писалися латинською мовою. Данте ж написав її рідною італійською мовою. Оскільки Італія впродовж багатьох століть була роздроблена на безліч дрібних князівств, на її території існувала велика кількість діалектів. Твір Аліг’єрі «Божественна комедія», написаний у 14 ст.став однією з основних причин того, що рідний для Данте тосканський діалект став основою літературної італійської мови. Поет працював над твором у 1307-1321 р.р. «Божественна комедія» - плід всієї другої половини життя і творчості Данте, поема опублікована у 1555 році у Венеції. У цьому творі найбільш повно відбився світогляд поета. Данте виступає тут як останній великий поет середніх віків, поет, який продовжує лінію розвитку феодальної літератури. Головний герой в 35 років прочинає шукати кохану. Її ім'я - Беатріче. Вона супроводжує Данте по Раю.
Сюжет
Згідно з католицькою традицією, потойбічний світ складається з пекла, куди навіки потрапляють засуджені грішники, чистилища - місце перебування грішників, що спокутують свої гріхи, і раю - обитель блаженних.
Данте деталізує це подання і описує устрій загробного світу, з графічною визначеністю, фіксуючи всі деталі його архітектоніки. У вступній пісні Данте розповідає, як він, досягнувши середини життєвого шляху, заблукав одного разу в дрімучому лісі і як поет Вергілій, врятувавши його від трьох диких звірів, які загородили йому шлях, запропонував Данте зробити мандрівку потойбіччям. Дізнавшись, що Вергілій посланий Беатріче, померлою коханою Данте, він без вагань слідує за поетом.
Пекло
Докладніше: Пекло (Божественна комедія)