1Дата і місце народження письменниці
2,Який вуз закінчила?
3, У якому році була надрукована повість" Шпага..."?
4, Коли і де відбуваються події?
5,Хто головні герої твору?
6, У якому класі навчалися діти?
7,Що заборонене купили діти?
8, Хто назвався в міліції чужим прізвищем?
9,У скільки років захворів Славко?
10, Як він себе вилікував?
11, Якого птаха Славко?
12,Яким видом спорту серйозно займався Славко?
твір Шпага Слава Беркути
Була зима. Ішов зелений сніг.
За ним – рожевий. Потім – фіалковий.
∪⊥ | ∪⊥ | ∪⊥ | ∪⊥ | ∪⊥ |
∪⊥ | ∪⊥ | ∪⊥ | ∪∪ | ∪⊥ | ∪
Віршовий розмір: п'ятистопний ямб (з неповною ненаголошеною стопою) з елементами пірихію.
Додаткова інформація:
⊥ – склад з наголошеним голосним
∪ – склад з ненаголошеним голосним
Ямб – двоскладова стопа з наголосом на другому складі | ∪⊥ |
Пірихій – службова стопа з обома ненаголошеними складами | ∪∪ |
Неповна стопа – наприкінці рядка відсутній один склад (неповна стопа виділена жирним шрифтом) ⇒ ∪⊥ | ∪⊥ | ∪⊥ | ∪∪ | ∪⊥ | ∪
«Світ який — мереживо казкове!..» Від неї віє юнацьким максималізмом, життєствердною енергією. Автор передає почуття ліричного героя, який відчуває потребу в коханні і добрі, тому просить у долі:
Дай мені любові,
дай добра,
Гуркочи у долю мою, світе..
Не шкодуй добра мені, людині,
Щастя не жалій моїм літам.
Юнак очікує від життя дива, приходу справжніх почуттів, про які мріяв в «юнацьких несміливих снах». Очевидно, таки прийшло до ліричного героя перше кохання. Інколи, засліплений сильним почуттям, не помічаєш недоліків милої серцю людини; але може настати час руйнування «рожевих ілюзій». І саме тоді перевіряється глибина, щирість кохання. Кохання — не лише повсякденні радощі, воно інколи несе і муки, і страждання, бо буває нерозділеним, болючим, зрадливим. Письменник, мабуть, відчув на собі, тому і з’явилися вірші «Люсі», «Ти байдужа, як мертве місто», «Є в коханні і будні, і свята…». В останній поезії поет розкриває буденні і святкові дні любові, як буває непросто молодим людям порозумітися, знайти спільну стежину в житті, гармонію , почуттях…
Але, що б там не було, треба чекати на єдину, велику, вірну любов — вона до неї неодмінно прийде. Втрачає багато той, хто не вміє поступитися, не здатний відрізнити важливо го від мізерного.
Василь Симоненко закликає бути життєрадісними, любити свою батьківщину, народ, пробуджувати в людині прекрасні почуття. Власне таким і був поет, прожив лише двадцять дев’ять років, пізнав радощі кохання і був до безтями закоханий у життя!
Объяснение: