2)Що в поведінці, думках Артема Летючого було дивним для односельців?

3) Виберіть із поданих характеристик і запишіть ті, що стосуються образа головного героя: Розумний, допитливий, легковажний, егоїстичний, жорстокий, кмітливий, байдужий, наполегливий, працьовитий, спокійним, упевнений, стриманий, веселий, нахабний, сумний, оптимістичний, винахідливий, неспокійний, начитаний.

4) Про що свідчить трагічний кінець історії героя?​

Моя вертикальная реальность страшная

в моей реальности находится пеннивайз и другие призраки

в начале я ходил по улице и гулял,вдруг я увидел красный шарик,и взял его.И пошёл дальше. На середине:Потом я услышал смех жуткий смех пеннивайза.Я побежал со всей силой.Но не мог добраться до дома,меня схватил пеннивайз.Он усыпил меня и вёз в какое то место. Я не мог позвать на так как я не мог двигаться.Он остановился,и с кем то разговаривал,я открыл глаза с надеждой хоть что то увидеть.Там были люди в масках.Они все были в масках,мне было страшно и я потерял сознание.в конце:Он точит лезвия открыл мне живое и написал туда ОНО мне было больно но я не мог ничего сказать.Он оставил меня в тёмном лесу и ушёл.А я не мог ничего сделать и лежал утром меня забрали в больницу

Григір Тютюнник

(1931-1980)

Народився 5 грудня 1931р. у с. Шилівці на Полтавщині у сім’ї столяра.

У 1937р. батька заарештували і відправили на заслання, з якого він не повернувся.

Учився виключно російською мовою.

Після війни вступив у Зіньківське ремісниче училище, бо там одягали і годували.

Працював на Харківському заводі ім. Малишева, але захворів на легені, повернувся в Шилівку, став колгоспником. А мусив відпрацювати 3 роки.

За «втечу» відсидів 4 місяці в колонії.

Згодом повертається на Донбас, де береться за самоосвіту.

Після армії навчався на філологічному факультеті Харківського університету.

Важко переніс у 1961р. смерть брата, Григорія Тютюнника.

Непросто було запальному Григору стримувати себе в такий бурхливий час.

У 1961р. журнал «Крестьянка» друкує оповідання «В сумерки», написане російською.

У 1963р. у Києві працював у газеті «Літературна Україна», у сценарній майстерні кіностудії ім. Довженка.

У 1966р. надруковано першу книжку «Зав’язь».

У 1970-х друкуються його твори.

У 1980р. присуджено літературну премію ім. Лесі Українки.

7 березня 1980р. заподіяв собі смерть.