Історія літературного Херсона безпосередньо пов'язана з основними соціокультурними іпостасями міста, яке засновувалося як фортеця й вихід до нових морських шляхів, сприймалося як невідома, загадкова й майже екзотична провінція, слугувало місцем заслання й покарання, утверджувалося як губернський центр, набувало якостей національного осередку на українському півдні, розвивалося як навчальна й освітня інфраструктура, ставало омріяною духовною і художньою оазою, формувалося як джерело творчості і творчого розвитку.
Проблема „письменники й Херсон” досить давно цікавить дослідників, що мешкають на терені Таврійського краю. Численні публікації й матеріали з цього ракурсу розпорошені в періодиці (передусім херсонській), бібліографічних покажчиках, енциклопедичних виданнях тощо. Усе нагальніше відчутна потреба у тому, щоб окреслити – хоча б у загальних рисах – систематизований хронопис літературного Херсона, який міг би стати основою для подальших студій і поглиблення цієї проблеми.
Огляд й аналіз зібраних (і ще далеко не повних) матеріалів дає підстави стверджувати, що Херсон посів місце важливої, складної та суперечливої „ніші” в житті й творчому розвитку, художніх досягненнях значної кількості письменників, що вони репрезентують різні національні культури. Херсон і Херсонщина були місцем не тільки полікультурним, але й поліписьменницьким, хоча це (поліписьменницьке єство міста) складалося поступово і досить драматично.
З Херсоном перепліталися долі багатьох діячів літератури – письменників скромного й непересічного хисту, тих, хто увійшли до історії художнього слова, відігравали важливу чи визначну роль у літературному процесі, й тих, хто рідко згадується або й узагалі забуті літературознавцями. З історією Херсона перепліталися життєві й творчі шляхи письменників різного художнього масштабу й значення, проте усі вони рівні в тому, що своїми долями „виписували” літературну культуру міста, своїми творами акцентували й змальовували його образний колорит.
У цьому дослідженні відзначені й репрезентовані постаті, які, по-перше, народилися у Херсоні, а по-друге, своїм перебуванням увиразнили й збагатили літературну історію міста. Отже, провідними є аспекти „Херсон як батьківщина письменників”, „родзинки” літературно-художньої минувшини міста” й „Херсон у життєтворчості представників різних національних літератур”.
<…>
У процесі роботи над проблемою „письменники й Херсон” неодноразово поставало питання: хто був першим письменником, який народився у Херсоні? Від кого бере свій початок самобутній літературний Херсон? Хто поклав традицію письменницького Херсона? На це питання нині навряд чи є однозначна відповідь, бо не так багато інформації кінця XVIII – початку XIX століття ще відомо або до нас дійшло.
Проте з упевненістю можна говорити, що одним з перших письменників, який народився у Херсоні, став поет і публіцист Олександр Баласогло. За старим стилем він побачив світ 23 жовтня, за новим – 4 листопада 1813 року, через тридцять п’ять років після заснування міста.
Пісня є український народ протягом усієї історії його існування. у часи розквіту та занепаду, під час важких випробувань війнами, бідністю, національного гніту народна пісня людям. у ній – пам'ять про визначних історичних діячів, про минуле, щирі почуття. у радісні хвилини життя – при народженні немовляти, хрещенні, весіллі, на будь-яке свято – пісня неодмінно лунала, зігріваючи душу та підіймаючи настрій. пісня в праці та в дорозі. мабуть, така співуча в нас українська душа. є давня легенда, пов’язана з пісенністю українського народу. у ній розповідається про те, що господь обдаровував усі землі світу багатствами, тож українській землі, яка постала перед ним останньою, не залишилося нічого, окрім народної пісні. мабуть, ця легенда виникла в часи великих бід, що випали на долю нашого краю. та пісня, пообіцяв господь, людям пережити всі лиха та ще й нестиме радість та світло. в українських народних піснях живе вся історія нашого буття. у них і кохання, і побутове життя, і праця, і військова слава. українські пісні надзвичайно мелодійні, щирі та прості. вони нікого не залишають байдужими. незважаючи на те, що багато з них народилися з болю, вони несуть світло та свято життя. у наших піснях немає жорстокості, агресії, навпаки – прагнення щастя, любові, добробуту, гумор, що найкраще характеризує національні риси нашого народу. без рідної пісні ,як і без рідної мови, людина не може висловити своїх почуттів. от як пише про те і. драч: а пісня - це душа. з усіх потреб потреба. лиш пісня в серці ширить межі неба. на крилах сонце сяйво їй лиша — чим глибше пісня, тим ясніш душа.
народну пісню треба берегти, бо в ній – невичерпні багатства душі цілого народу.
Історія літературного Херсона безпосередньо пов'язана з основними соціокультурними іпостасями міста, яке засновувалося як фортеця й вихід до нових морських шляхів, сприймалося як невідома, загадкова й майже екзотична провінція, слугувало місцем заслання й покарання, утверджувалося як губернський центр, набувало якостей національного осередку на українському півдні, розвивалося як навчальна й освітня інфраструктура, ставало омріяною духовною і художньою оазою, формувалося як джерело творчості і творчого розвитку.
Проблема „письменники й Херсон” досить давно цікавить дослідників, що мешкають на терені Таврійського краю. Численні публікації й матеріали з цього ракурсу розпорошені в періодиці (передусім херсонській), бібліографічних покажчиках, енциклопедичних виданнях тощо. Усе нагальніше відчутна потреба у тому, щоб окреслити – хоча б у загальних рисах – систематизований хронопис літературного Херсона, який міг би стати основою для подальших студій і поглиблення цієї проблеми.
Огляд й аналіз зібраних (і ще далеко не повних) матеріалів дає підстави стверджувати, що Херсон посів місце важливої, складної та суперечливої „ніші” в житті й творчому розвитку, художніх досягненнях значної кількості письменників, що вони репрезентують різні національні культури. Херсон і Херсонщина були місцем не тільки полікультурним, але й поліписьменницьким, хоча це (поліписьменницьке єство міста) складалося поступово і досить драматично.
З Херсоном перепліталися долі багатьох діячів літератури – письменників скромного й непересічного хисту, тих, хто увійшли до історії художнього слова, відігравали важливу чи визначну роль у літературному процесі, й тих, хто рідко згадується або й узагалі забуті літературознавцями. З історією Херсона перепліталися життєві й творчі шляхи письменників різного художнього масштабу й значення, проте усі вони рівні в тому, що своїми долями „виписували” літературну культуру міста, своїми творами акцентували й змальовували його образний колорит.
У цьому дослідженні відзначені й репрезентовані постаті, які, по-перше, народилися у Херсоні, а по-друге, своїм перебуванням увиразнили й збагатили літературну історію міста. Отже, провідними є аспекти „Херсон як батьківщина письменників”, „родзинки” літературно-художньої минувшини міста” й „Херсон у життєтворчості представників різних національних літератур”.
<…>
У процесі роботи над проблемою „письменники й Херсон” неодноразово поставало питання: хто був першим письменником, який народився у Херсоні? Від кого бере свій початок самобутній літературний Херсон? Хто поклав традицію письменницького Херсона? На це питання нині навряд чи є однозначна відповідь, бо не так багато інформації кінця XVIII – початку XIX століття ще відомо або до нас дійшло.
Проте з упевненістю можна говорити, що одним з перших письменників, який народився у Херсоні, став поет і публіцист Олександр Баласогло. За старим стилем він побачив світ 23 жовтня, за новим – 4 листопада 1813 року, через тридцять п’ять років після заснування міста.
народну пісню треба берегти, бо в ній – невичерпні багатства душі цілого народу.