3.Який художній засіб використав Б. Лепкий у фразі: «…за
хвилину випливмісяць»?
а) епітет;б) порівняння;в) метафору.
4.Твір «Цвіт щастя» закінчується риторичним запитанням,
яке стосується
пошуку хлопцем квітки-щастя:
а) «Та чи дістане її? Хто знає?»;б) «А чи ви знайшли цей чарівний
цвіт?»;
в) «Для чого ж шукав він цей цвіт? Як ви вважаєте?».
5.. Продовжіть речення.
«Твір ( із вивчених протягом року) мене вразив…, обурив…,
схвилював…»
«Найбільше мені запам’ятався …, тому що…»

Багатим хоче бути кожен із нас.Проте про яке багатство йде мова?Слідуючи афоризмам можна впевнено твердити,що чим більше людина розумніша,тим вона багатша.Нині,коли життя вносить свої корективи,людина повинна вміти розрізняти такі речі.Дійсно,бути багатим-це володіти усім тим,чого давно хотів,але будучи освіченою,людина з легкістю може досягнути найважливіших висот у її житті,які згодом буде називати щастям.Яскравим прикладом буде "Гобсек" Бальзака.Звичайна людина,яка наперекір людському сумлінню,звершивши зло,стала володарем безкінечного багатства.Звичайно,багатство для нас усіх є важливим,але не слід забувати про людяність.Звичайно,добре володіти чимось особливим,але тільки від самої людини залежить в чому вимірюється багатство мудрості.

...Згадалося, що написала уславлена радянська акторка Людмила Гурченко про своє воєнне дитинство. Війна - це жах, страх за себе та близьких, це тато, що пішов воювати, це злигодні та голод, це намагання за усяку ціну роздобути харчі. Шестирічній дівчинці випало на долю багато такого. Але ця біда не тільки мучить, а й дечому учить. І невідомо, чи стала б Люся Гурченко відомою актрисою, якби не навчилася бути стійкою, витривалою, цілеспрямованою. Її талант до співів, танців, акторства проявився саме тоді, у роки окупації її рідного Харкова. Вона заробляла на прожиток собі і мамі, виступаючи спочатку перед німецькими солдатами за миску каші, а потім - перед пораненими радянськими воїнами у шпиталях. І це були її щасливі моменти воєнного дитинства. І були ще щасливіші моменти: скінчилася війна, повернувся живим її дорогий тато, вони разом виступали у кафе та ресторанчиках... Хіба ж це не щастя? Отже, бувають щасливі моменти і у воєнному дитинстві.