35:32 ПИТАННЯ: 2/13
Установіть відповідність між висловом та літературним героєм, якому він належить.

«А не знають, трясця їх матері, що вже кому на війні судилося вмерти, так не викрутишся, ніякий човен тебе не врятує».

«Бачиш, треба просто мати удачу, тоді все в руки само йде».

«Ніколи не намагайся робити щось тільки тому, що це роблять інші. Своє шукай…»

«Жаль підточує людину, мов та шашіль. Перемагають горді, а не жалісливі!»

«Бодай ти запалася, треклята країно, з твоїми порядками!..»

«Мені здалося, що мене перевозять на той світ. Сором, і розпач, і невимовний жаль, і безліч інших гострих почувань охопили мою душу, і скрутили її, і пригнули.»

Дід Савка

Остап Мандрика

Батько Славка Беркути

Дід Платон

Петро Колодуб

Юлько Ващук​

Ми часто називаємо друзями тих, хто насправді є приятелями. Тобто тих наших «друзяк» з якими ми просто сидимо за партою, до яких ходимо грати в ляльки або в комп’ютерні ігри. Чи, може, нам хочеться піти на сусідню вулицю покататися на гойдалці, а мама не пускає самого. Доводиться шукати тих, хто піде разом з нами. Так з’являються в нас приятелі, яких ми гордо називаємо «друзями».

   А справжня дружба – це щось ширше та глибше, я так вважаю. Друг – не той хлопець або дівчинка, який відразу залишить тебе, якщо ти перестанеш грати з ним у м’яча, або ходити з ним на річку, або дозволяти сідати за свій комп’ютер. Друг – це людина, якій цікавий ти сам, твоя душа, твої думки, твої захоплення. Який тебе прийме таким, який ти є, навіть якщо ти перестанеш слухати хіп-хоп та перейдеш на панк-рок. Який буде тебе зупиняти, якщо ти щось робиш погане, а не просто пліткувати за спиною.

  Раніше мені інколи ставало дуже неприємно – дружиш-дружиш із кимось, мало не душу йому виповідаєш, а потім – раз! І його вже нема, він знайшов когось цікавішого чи заможнішого, і вже не хоче навіть при зустрічі два слова сказати. А тепер мені все одно. Значить, це були не друзі, і не потрібно за ними побиватися.

  Мої знайомі часто говорять, що друг ніколи ні в чому не відмовить. Мовляв, от ти мені не дав якусь річ – значить ти поганий друг. А я вважаю не так. Навіть якщо друг тобі щось не дав – подумай і намагайся зрозуміти, чому він це зробив. Можливо, він не має змоги. Можливо, не так тобі ця річ і потрібна. Наприклад, якщо пияк вимагає горілки, а добрий «друг» йому носить, замість того, щоб умовити його лікуватися – то що це за друг такий?

  Раніше у мене теж не виникало думок, яким має бути справжній друг, я просто грався з іншими дітьми, підлітками. Але нещодавно я десь почув фразу, що «друг мій – це третє моє плече». І про те, що друга не треба ні про що просити, він сам дізнається, що тобі треба, якщо він справжній. Але щоб досягти того ідеалу, потрібно самому стати таким другом. І тоді побачиш, хто відкликається на твоє серце, а хто байдужий, і хоче мати лише зиск.

      У мене дуже багато знайомих, приятелів, і в школі, і на вулиці. Є і друзі, яких я би назвав справжніми, але не буду казати гучних слів. Можливо, я сам ще не такий сильний, справжній друг, щоб вимагати такого від інших. Я думаю, час покаже, якою сильною буду наша дружба, якщо ми не загубимося після школи, або студентами у дорослому житті. Я дуже сподіваюсь на це.

Різдво – це велике свято для віруючих людей в Україні. Адже в цей день народився наш сус Христос. Православні відзначають Різдво Христове 7 січня, а католики – 25 грудня. Напередодні свята християни турбуються, щоб їхні домівки були ошатними. Ще з давніх-давен жінки готують Святу вечерю на це свято. На столі має налічуватися 12 страв. Під скатертину господарі дому кладуть солому та гроші. Таким чином подружжя просить достатку в Бога. Вечеря розпочинається тоді, коли на небі з’являється перша зірка. Перед тим як розпочати трапезу всі члени сім’ї моляться і згадують померлих людей. Це ще не все. Найменший член сім’ї сідає під столом і починає хрюкати, гавкати, мекати і т.д. Такий звичай виконується для того, щоб водилися свійські тварини вдома. Потім всі куштують головну страву – «кутю». Страви повинні бути пісними; випити трохи вина на Святу вечерю дозволяється. Наступний крок – це сімейна коляда за столом. Невдовзі господарі дому чекають колядників. Після того, як дитина заспіває колядку господарі дому дякують та дають гроші або ж солодощі. Їжу зі столу не забирають у цей вечір, бо українці вірять у те, що на Святу вечерю приходять померлі предки, тому ми повинні залишити столові прибори та їжу для них. Це своєрідний вияв поваги до пращурів. Різдво – це свято, яке об’єднує всю родину. Воно є яскравим та надзвичайно колоритним. Існує багато традицій, якими послуговуються у цей день. Кожна область України може похизуватися унікальними звичаями. В одній області можуть виконувати одну традицію, а в іншій – іншу. Але все ж є те, що об’єднує всі області – це розуміння важливості святкування Різдва. – Різдво – це свято, що є у серці кожного українця!