Милосердя, чуйність, доброта завжди були притаманні нашим співвітчизникам. Цілком закономірним і природним вважалося до нещасному, знедоленому, захистити скривдженого, немічного і старого, дати притулок бездомному, поділитися останнім шматком хліба з голодним. Чуйність і доброта просто необхідні в житті людей, причому не тільки тим, хто потребує до а й тим, хто надає цю до Адже навіть звичайне добре слово, промовлене вчасно, може дуже до людині.
Будь-яка родина бажає виховати порядних, добрих дітей. Так і дядько Кирило виховував свого племінника Климка, головного героя повісті Г. Тютюнника. Хлопчик рано залишився сиротою, і дядько любив Климка, як рідного сина, а іноді й балував його гостинцями, які привозив з чергового рейсу. Він привчав хлопчика до самостійності і стежив за його успіхами у школі. Зі свого боку Климко відплачував такою ж турботою і любов’ю. Хлопчик вмів прибиратися, готувати їжу, він був турботливим, чуйним, організованим. І це далеко не весь перелік позитивних рис характеру Климка.
Сам написал:
Пам'ятаємо. Любимо. Сумуємо.
За пішли на війну синам
І поки їх немає, в пам'яті зберігаємо,
Їх образ, голос і дух.
Пам'ятаємо. Любимо. Сумуємо.
За пішли на війну чоловікам
І забути про вас нікому не дамо,
Адже Батьківщина так потребує вас.
Пам'ятаємо. Любимо. Сумуємо.
За пішли на війну жінкам
І в сльозах ставлення до них відобразимо,
Адже війна ламає їх життя.
Забути ми не зможемо, як ворог намагався увірватися додому,
Принісши з собою війну,
Як намагався зруйнувати нам мирний спокій,
Порушуючи звуками куль тишу.
Ми ніколи не забудемо, як в окопах гинули війни,
Як жінки і діти вмирали в полоні у ворога,
Як танки давили в цій страшній бойні,
Як звуки їх пострілів чулися на року.
Сили духу і сміливості не позичати,
Відвагу і любов до Батьківщини
Дозволили Батьківщину у ворогів відвоювати,
І спокійно нам далі жити.
Сонечку теплого посміхатися,
Хмарами білосніжними милуватися
Але ми пам'ятаємо якою ціною,
Прадіди і прабабусі жертвували собою.
Милосердя, чуйність, доброта завжди були притаманні нашим співвітчизникам. Цілком закономірним і природним вважалося до нещасному, знедоленому, захистити скривдженого, немічного і старого, дати притулок бездомному, поділитися останнім шматком хліба з голодним. Чуйність і доброта просто необхідні в житті людей, причому не тільки тим, хто потребує до а й тим, хто надає цю до Адже навіть звичайне добре слово, промовлене вчасно, може дуже до людині.
Будь-яка родина бажає виховати порядних, добрих дітей. Так і дядько Кирило виховував свого племінника Климка, головного героя повісті Г. Тютюнника. Хлопчик рано залишився сиротою, і дядько любив Климка, як рідного сина, а іноді й балував його гостинцями, які привозив з чергового рейсу. Він привчав хлопчика до самостійності і стежив за його успіхами у школі. Зі свого боку Климко відплачував такою ж турботою і любов’ю. Хлопчик вмів прибиратися, готувати їжу, він був турботливим, чуйним, організованим. І це далеко не весь перелік позитивних рис характеру Климка.